БРАВО — ЕТИМОЛОГІЯ
бра́во (виг.)
запозичення з італійської мови;
іт. bravo «молодець» виникло як вигук схвалення в опері на базі прикметника bravo «хоробрий, сміливий»;
р. болг. бра́во, бр. бра́ва, п brawo, ч. слц. bravo, м. браво, бравос, схв. брȁво, слн. brávo;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бра́ва | білоруська |
| бра́во | болгарська |
| bravo «молодець» | італійська |
| браво | македонська |
| бра́во | російська |
| брȁво | сербохорватська |
| bravo | словацька |
| brávo | словенська |
| п brawo | українська |
| бравос | українська |
| bravo | чеська |
| bravo «хоробрий, сміливий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України