БРАВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (н. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови;

фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», bravade «бравада», bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов;

іт. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», іт. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», bravura «хоробрість; чванство» походять від слат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до двн. raw, һrао «тс.», спорідненого з англ. raw «сирий», нвн. roh «тс.», лат. crūdus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», псл. *kry «кров», укр. кров;

менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар»;

р. бра́вый, бр. бра́вы, п. brawować, brawada, болг. брави́рам;

запозичення з польської мови;

п. brеweria «галас; бешкет, скандал; безшабашне юнацтво», brewerie, [brawerja, brawarje] «тс.» пов’язані з іт. breveria «самохвальство, фанфаронство», bravería «тс.», похідними від bravo «енергійний, діловий; відважний», до якого зводиться й укр. бра́вий;

запозичення з італійської мови;

іт. bravo «молодець» виникло як вигук схвалення в опері на базі прикметника bravo «хоробрий, сміливий»;

р. болг. бра́во, бр. бра́ва, п brawo, ч. слц. bravo, м. браво, бравос, схв. брȁво, слн. brávo;