БОРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. borъ «сосна; сосновий ліс» від того самого кореня іє. *bher-/bhor-, що й борода́;

споріднене з дісл. bǫrr «дерево», дангл. bearu «ліс», двн. baro «тс.»;

зближується також (Persson Beitr. 993) з слн. brìn, brìna «яловець, сосна» або (Walter Slavia 36, 260–262) з герм. *fоrhu «сосна»;

допускався (Brückner 36) зв’язок з псл. bara «болото»;

висловлювалась безпідставна думка (Hirt РВгВ 23, 331) про запозичення з германських мов;

р. бр. бор, др. боръ (бъръ) «сосна; сосновий ліс», п. вл. bór «бір», ч. bor «ліс», слц. bôr «сосна; сосновий ліс», нл. bór «сосна», болг. м. бор, схв. бȏр, слн. bȏr, bóra «тс.», стсл. бориѥ «сосна», борь «сосновий ліс»;

очевидно, запозичення з румунської мови;

рум. bir «податок, данина», молд. бир «тс.» походить від болг. ст. бир «податок», стсл. биръ, «подать, данина»;

р. [бор] «чорне просо, Milium effusum L.; просо, Panicum miliaceum L.», др. боръ «різновид проса, Panicum», п. ber «італійське просо, Panicum italicum», ч. bér «різновид проса, Setaria», вл. bor «тс.», нл. ber «дрібнозернисте італійське просо, Setaria italica», схв. бȃр, слн. bár «тс.»;

псл. bъrъ;

очевидно, пов’язане з іє. *bher- «бути гострим» (рослина має остюки);

зіставляється також з дангл. bere «ячмінь», дісл. barr «тс.», алб. bar «трава, сіно», лат. farīna «борошно», дірл. bairgen «хліб», дінд. bhárvati «жує, харчується», гр. φέρβω «пасу, годую» (Маковский Этимология 1965, 251);

Махек (ESJČ 61; Jm. rostl. 294) вважає це слово субстратним неіндоєвропейським;

запозичення з французької мови;

фр. bore утворене з borax «бура, селітра», яке через слат. borax «тс.» зводиться до ар. bûraq;

р. бр. болг. м. бор, п. вл. bor, ч. bor, bór, слц. слн. bór, схв. бȏр;

п. bor «свердло»;

запозичення з німецької мови;

н. Bóhrer «свердло» пов’язане з bóhren «свердлити», спорідненим з псл. *borti, *borna, укр. боро́ти, борона́;

р. бр. болг. бор «тс.»;

запозичення з турецької мови;

тур. bora «буря» походить від нгр. μπόρα чи іт. bora «тс.», яке зводиться до гр. βορέας «північний вітер; Борей, бог північних вітрів» (›лат. Boreās «тс.»);

на формі борві́й виявився вплив основи вій- (ві́яти, пор. буреві́й);

р. бора́ «приморська буря; ураган», бр. бо́ра, п. bora, ч. слц. bóra «тс.», схв. бо́ра «північно-східний вітер»;

пов’язане з власним ім’ям Ба́рух, Бо́рух (з гебр. Вāruх, букв. «благословенний»);

нове значення в слові ба́рух (›бо́рах, бо́рах) розвинулось у результаті сплутування з фонетично близьким ба́хур (див.);

бр. [борох] «єврей; нечупара»;

очевидно, результат зворотного словотвору від [бірше], яке могло виникнути на базі бі́льше під впливом [бо́рше] «швидше» (від [бо́рзо]);

очевидно, запозичення з давньоісландської мови;

дісл. barmr «край, берег» споріднене з свн. brëm «опушка, обшивка», шв. bräm «борт», гол. barm(e) «купа», двн. brāma, brāmo «ожиновий кущ», псл. borъ, укр. бір «сосновий ліс»;

частково змішалося з брам «вузька смужка хутра для обшивання», запозиченим через німецьке посередництво;

р. ба́рмы «наплічник з зображеннями царів і вищих духовних осіб», ба́рма, [бара́ма, бра́ма], бр. ба́рмы, др. бармы «тс.»;

через польську мову запозичено з німецької;

н. Borg «позичка», borgen «позичати», споріднене з англ. borrow «позичати», зводиться до того самого кореня, що й н. bergen, укр. берегти́, і первісно означало «давати пощаду, давати строк для виплати»;

п. borg, bórg, слц. borg;

похідні утворення від бір «сосновий ліс»;

назви зумовлені тим, що ці рослини ростуть у соснових лісах;

р. [борови́ка] «брусниця», бр. \бару́ўка] «тс.», п. borówka, ч. [borůvka] «ягода чорниці», [borovnica], вл. нл. заст. borowka «тс.», болг. борови́нка «брусниця», схв. боро́вница «чорниця», борòвӣнка, слн. borovníca «тс.»;

псл. *borda;

споріднене з лтс. bàrda, bārzda, лит. barzda, рпус. bordus, двн. bart, лат. barba (‹*farba) «тс.»;

походить від того самого іє. *bher-/ /bһоr- «бути гострим, колоти», що і бір, [бо́рки], борона́;

р. боро́да, бр. барада́, др. борода, п. вл. нл. broda, ч. слц. brada, болг. брада́, м. брада, схв. бра́да, слн. bráda, стсл. брада;

псл. borzda, в українській мові поширене суфіксом -н-;

очевидно, споріднене з лит. biržìs «борозна», лтс. bìrze, birz(i)s «тс.», гр. φαρóω «орю», ав. bāra «з вістрям», лат. forare «свердлити»;

в такому разі походить від того самого іє. *bher-/bhor- «бути гострим, різати», що й бір, [борк], борона́ та ін;

Откупщиков (ЭИРЯ IV 87–95) виводить від іє. *bhreg’ – «ламати, розбивати, дробити, товкти»;

р. борозда́, бр. баразна́, др. борозда, п. brózda, bruzda, brózna, ч. слц. brázda, вл. brózda, нл. brozda, полаб. borӡə, borzdə, болг. Бразда́, м. бразда, схв. бра́зда, слн. brázda, стсл. бразда;

псл. *borna «борона», пов’язане, очевидно, з *borna «оборона, заслона»;

корінь той самий, що і в бір, борозна́, іє. *bhar- «гострий», bher-/bhor- «ударяти, колоти, різати, терти»;

споріднене з лтс. beȓzt «терти», гр. φαρόω «орю», лат. forāre «свердлити», двн. boron «тс.», barta «сокира»;

неприйнятними виявились спроби виведення псл. borna з складнішої основи borxna ‹ ‹ bharsna (Pedersen IF 5, 72–73) або з ірл. barn «борона» (Meyer EW 44–45), як і реконструкція праслов’янської форми (Откупщиков 230–232; ЭИРЯ IV 87–95) у вигляді bhorgsnā, з виведенням від ускладненого кореня іє. *bherg- «ламати, дробити»;

р. борона́, бр. барана́, п. нл. brona, каш. borna, barna, brona, слнц. barnă, ч. brány, слц. brány, brána, вл. bróna, полаб. bornə, болг. брана́, м. брана, схв. бра́на, слн. brána;

очевидно, давньоруське запозичення з тюркських мов;

тур. borsuk, porsuk, тат. бурсык, барсык, каз. уйг. карач. борсук, узб. бурсук, аз. порсуғ, кумик.алт.порсук, ккалп. порсык, каз. ног. борсык, туркм. торсук, дтюрк. borsuq «тс.» тлумачаться по-різному: як похідні від кореня *бор- «сірий» (Bang KSz 17, 136), від кореня *бор- «ситий, жирний» (Ramstedt 52 а) або від дієслова *бор«пахнути, смердіти» (Цельникер Этимология 1963, 120–123);

залишається недоведеним твердження (Никольский ФЗ 1893/4–6, 45) про безпосереднє запозичення в слов’янські мови з давньоперської;

р. барсу́к, [борсу́к], бр. барсу́к, др. борсукъ, п. слц. borsuk (мабуть, з укр.), болг. [борсу́к, бурсу́к];

очевидно, псл. *bъrіса, похідне від *bъrъ, якому відповідає укр. бор «різновид проса»;

припущення про спорідненість із фрак. βρίζα «вид зернової рослини» (Младенов 45) необґрунтоване;

р. [бри́ца] «мишій сизий; куряче просо; китник, лисохвіст, Alopecurus L.», бр. [бры́ца] «куряче просо», п. ст. brzyca «сорт проса», болг. [бри́ца] «сорт пшениці», схв. [bríca] «тс.»;

очевидно, запозичення з тюркських мов;

ног. кум. бузав «теля», аз. бузов «теля до шести місяців», каз. бұзау «теля», тат. бозау, башк. бызау «тс.», тур. buzağı «тс.; молоді слони, носороги, жирафи», чаг. buzağu «тс.», можливо, пов’язані з тюрк. буз/боз «сірий, темний», монг. бур/бор «тс.» (пор. як. боруоску «теля з потемнілою шерстю; теля після п’яти місяців», боруор «темніти»);

у формах [бу́зи́мок, бу́зімок] простежується вплив з боку укр. зима́, на́зи́мок «однорічне теля», [на́зімок] «тс.»;

р. [бузави́к] «бичок від одного до двох років», [бузаво́к, бу́зевок, буз] «тс.», [бу́зевка] «однорічна телиця», [бузник] «однорічний баран», м. [бузе] «теля»;

очевидно, результат контамінації форм бора́, бура́н «тс.», буреві́й;

очевидно, давнє запозичення з тюркських мов на Кавказі;

наводилось аз. *бордук «міх для вина» при дтюрк. bor «вино», уйг. ст. бор «тс.», *бор-дук/*бор-лук «вмістилище (посудина) для вина»;

менш імовірне виведення слов’янських форм (безпосередньо або через румунську мову) з тур. bardak «жбан, склянка, вид глиняного глечика» (Brückner 49; Kałužn. 13);

сумнівне також виведення українських слів від рум. burdúh «бурдюк, ковальський міх, шкіряний фартух, міх волинки», burdúş, burdúf «тс.» (Vincenz 10; Tiktin 243);

р. бурдю́к «шкіряний міх», [бурдю́г], бр. бурдзю́к, п. burdziuk (заст.), burdiuh (з укр.), ч. слц. burďuk «тс.»;

очевидно, результат фонетичної видозміни форми *борівник, пов’язаної з бір «ліс»;

пор. іншу назву тієї ж рослини [ясокор боровий] Mak;

очевидно, запозичення з тюркських мов;

пор. кар. крим.-тат. полов. бӳрлӳ «брунькастий», похідне від бӳр «брунька», а також кар. крим.-тат. полов. борулу «трубчастий», тур. borulu «тс.», похідне від бору (boru) «труба», яке зводиться до того самого тюрк. bor-/bur-, що й тат. буран «буран», борау «бурав»;

р. [буру́лька] «дудочка, трубочка, очеретинка, трубчастий стовбур», бирю́льки «дудочки, сопілки; дрібнички», болг. [буру́я] «залізна пічна труба»;

запозичення з французької мови;

фр. front «лоб, чоло; перед; фронт» походить від лат. frōns (род. в. frontis) «тс.», яке мало первісне значення «те, що виступає, видається вперед» і зводиться до іє. *bhron-t- від *bhren- «виступати наперед», *bher-/bhor- «краяти», звідки також псл. borъ, *borda, *borna, укр. бір, борода́, борона́;

р. бр. болг. м. фронт, п. слц. front, ч. вл. fronta, схв. фро̏нта, слн. frónta;