БОРОДАЧАМ — ЕТИМОЛОГІЯ

борода́ч «бородата трава, Andropogon ischaenum L. Я, Mak; [ластовень лікарський, Vincetoxicum officinale Мnсһ. Mak]» (бот.)

похідні утворення від борода́;
назви зумовлені зовнішньою подібністю, головним чином, сухого суцвіття цих рослин до чоловічої бороди або вусів;
р. борода́ч «Andropogon», надборо́дник «Epipogon», бр. надбароднік «тс.», [чортава барада] «біловус», болг. бра́дест «Usnea barbata»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бороди́ш «надбородник, Epipogon aphyllum Sw.»
бородка «біловус, мичка, Nardus stricta L.»
бороду́ха «лісова борода, лишайник бородатий, Usnea barbata Fr.»
бородчатка «бородач»
надборо́дник «Epipogon»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
надбароднік «тс.» білоруська
бра́дест «Usnea barbata» болгарська
борода́ч «Andropogon» російська
надборо́дник «Epipogon» українська
чортава барада «біловус» українська
борода́ ?

борода́

псл. *borda;
споріднене з лтс. bàrda, bārzda, лит. barzda, рпус. bordus, двн. bart, лат. barba (‹*farba) «тс.»;
походить від того самого іє. *bher-/ /bһоr- «бути гострим, колоти», що і бір, [бо́рки], борона́;
р. боро́да, бр. барада́, др. борода, п. вл. нл. broda, ч. слц. brada, болг. брада́, м. брада, схв. бра́да, слн. bráda, стсл. брада;
Фонетичні та словотвірні варіанти

борода́й
борода́нь
борода́стий
борода́тий
борода́ч
підборі́ддя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
барада́ білоруська
брада́ болгарська
broda верхньолужицька
bart давньоверхньонімецька
борода давньоруська
*bher-/ /bһоr- «бути гострим, колоти» індоєвропейська
barba «тс.» (‹*farba) латинська
bàrda латиська
barzda литовська
брада македонська
broda нижньолужицька
broda польська
*borda праслов’янська
боро́да російська
бра́да сербохорватська
brada словацька
bráda словенська
брада старослов’янська
brada чеська
bārzda ?
bordus ?
бір ?
бо́рки ?
борона́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України