БОРЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

р. забра́ло (від цсл. забрало «захисна стіна»), др. забороло «захисна стіна», ч. ст. bradlo «низька стіна; скеля», слц. bradlo (bralo) «скеля», стсл. забрало «захисна стіна»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

боро́ло «ущелина в скелі»

заборо́ло «частина шолома; щит на фортеці»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
забороло «захисна стіна»	давньоруська
*bordlo «захисна (оборонна) споруда»	праслов’янська
забра́ло (від цсл. забрало «захисна стіна»)	російська
bradlo «скеля» (bralo)	словацька
забрало «захисна стіна»	старослов’янська
bradlo «низька стіна; скеля»	чеська
*borti «бороти»	?
bradlo «низька стіна; скеля»	?

боро́ти «долати, перемагати»

псл. *borti (*boriti);

споріднене з лит. bárti «ганити, лаяти», лтс. bãrt «лаяти», дісл. berja «бити» (мин. ч. barða), berjask «боротися», двн. berjan «бити», гр. φάρω «розколюю», лат. ferīre «бити, рубати, колоти», ірл. bara «гнів», алб. bsrni «б’єте»;

іє. *bher-/bhor- «ударяти, колоти, різати, терти»;

р. боро́ть, бр. баро́цца «боротись», баро́ць «бити рогами», др. бороти, п. ст. bróć się, слц. boriť sa, вл. ст. wobróć so, нл. wobrojś se, полаб. börě «гавкає», болг. Бо́ря се, м. бори ce, схв. бòрити се, слн. boríti se, стсл. брати, борѩ, р.-цсл. барати;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бо́ратись «боротись»

боре́ць

борика́тися

бори́тель

борікати «бити рогами, лобом»

боріка́тися «борюкатися, боротися»

борі́ння

борня́ «боротьба»

боро́йло «той, хто любить боротьбу»

боро́тися

бороття́

боротьба́

боруха́тись «тс.; битися навкулачки»

бору́шка́тися «тс.»

борюка́ти «тс.»

борюка́тися

незбо́рений

незбори́мий «непереможний»

незбо́рний

необори́мий

необо́рний

непобори́мий

непобо́рний «тс.»

перебо́рний

побо́рник

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bsrni «б’єте»	албанська
баро́цца «боротись»	білоруська
Бо́ря се	болгарська
wobróć so	верхньолужицька
φάρω «розколюю»	грецька
berjan «бити»	давньоверхньонімецька
berja «бити» (мин. ч. barða)	давньоісландська
бороти	давньоруська
*bher-/bhor- «ударяти, колоти, різати, терти»	індоєвропейська
bara «гнів»	ірландська
ferīre «бити, рубати, колоти»	латинська
bãrt «лаяти»	латиська
bárti «ганити, лаяти»	литовська
бори ce	македонська
wobrojś se	нижньолужицька
börě «гавкає»	полабська
bróć się	польська
borti (boriti)	праслов’янська
боро́ть	російська
барати	русько-церковнослов’янська
бòрити се	сербохорватська
boriť sa	словацька
boríti se	словенська
брати	старослов’янська
баро́ць «бити рогами»	українська
борѩ	українська
berjask «боротися»	?
bróć się	?
wobróć so	?

бара́н «самець вівці; гребінь замету, крижини; [вал або колесо для підтягування тягарів Берл; залізна баба ВеУг]»

останнім часом висловлено думку (ЭССЯ 1, 158) про походження псл. bārānъ від гіпотетичного ір. *varan, встановлюваного на підставі дінд. uraṇa- «ягня, баран», вірм. gaṙn «ягня», гр. ἀρήν «вівця, баран»;

Трубачов виводив від дієприкметника дтюрк. *baran «ідучий», вбачаючи тут паралель до інших назв вівці з аналогічною етимологією: гр. πρόβατα, оск. *eituvo, хет. іiant і т. д.– всі з первісним значенням «іти» (Трубачев Назв. дом. жив. 75–76);

деякі дослідники припускають утворення за допомогою суфікса -anъ від основи bor-, тієї самої, що і в рос. боров, др. боровъ «кабан і баран вихолощений» (Шанский ЭСРЯ І 2, 39; Brückner 15; Linde I 55–56) або від звуконаслідувального комплексу bar- (Schuster-Šewc Probeheft 25–26);

Räsänen Versuch 62) необґрунтоване, оскільки тат. bärän само є запозиченням з російської мови;

припущення про запозичення з тат. (каз.) bärän «ягня» [Mikl. ТЕL Nachtr. 2, 83;

спроба (Meyer EW 33; Bern. І 43–44; Maillet RSl 2, 69–70) пов’язати з гр. βάριον «вівця», βάριχος «вівці, барани», алб. berr «вівця, дрібний скот», barí «пастух» викликає заперечення з фонетичних міркувань (Трубачев Назв. дом. жив. 74–75);

загальноприйнятого пояснення немає;

р. бр. бара́н, др. баранъ, боранъ, п. слц. нл. baran, ч. beran, baran, вл. boran, схв. bàran;

Фонетичні та словотвірні варіанти

барана́р «торговець баранами»

баране́ць «невеликий важіль для підіймання мішків у млині Пі, Я; бекас; якірці земляні. Tribulus terrestris L. Дз; якір для виловлювання відра з колодязя До»

барани́ «кожух з овечих шкур; сорт груш ВеНЗн»

бара́нина

барани́ця «вичинена овеча шкура; запона з овечого хутра»

бара́ній

барані́ти «дивитись бараном, губитись, дурнішати»

баранкова́тіти «скручуватись, морщитись»

баранко́ша «назва вівці»

баранкува́тий «вирячений, як у барана»

баранок «вид теплого одягу»

баранці́ «легкі хмарки; піняві хвилі»

бара́нча «ягня»

бара́нчик «бекас; хвостик кавуна; частина вуздечки»

баранчу́к «баран; дурна людина Я; (орн.) сорокопуд, Lanius L. ВеУг»

баранъ (XVI ст.)

бараня́ «тс.»

бараня́р «тс.; злодій, що краде баранів»

бара́нячий

бара́шка «кучер на голові»

бара́шки «певного виду хмари»

нник «баранячий пастух»

обара́нити «оточити, напасти з усіх боків»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
berr «вівця, дрібний скот»	албанська
бара́н	білоруська
boran	верхньолужицька
gaṙn «ягня»	вірменська
ἀρήν «вівця, баран»	грецька
πρόβατα	грецька
βάριον «вівця»	грецька
uraṇa- «ягня, баран»	давньоіндійська
боровъ «кабан і баран вихолощений»	давньоруська
баранъ	давньоруська
*baran «ідучий»	давньотюркська
*varan	іранські
baran	нижньолужицька
*eituvo	оскська
baran	польська
bārānъ	праслов’янська
боров	російська
бара́н	російська
bàran	сербохорватська
baran	словацька
bärän	татарська
bärän «ягня» (каз.)	татарська
боранъ	українська
іiant	хетська
beran	чеська
baran	чеська
-anъ	?
bar-	?
ТЕL	?
βάριχος «вівці, барани»	?
barí «пастух»	?

баро́н

фр. baron походить від франк. (двн.) *baro «вільний; воїн», спорідненого з дісл. berjask «сперечатися», псл. *borti «бороти», укр. боро́ти;

запозичення з французької мови;

р. бр. болг. баро́н, п. ч. вл. baron, слц. слн. barón, м. барон, схв. бàрōн;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бароне́са

баро́нство

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
баро́н	білоруська
баро́н	болгарська
baron	верхньолужицька
berjask «сперечатися»	давньоісландська
барон	македонська
baron	польська
*borti «бороти»	праслов’янська
баро́н	російська
бàрōн	сербохорватська
barón	словацька
barón	словенська
боро́ти	українська
*baro «вільний; воїн» (двн.)	франкська
baron	французька
baron	чеська

бор «зуболікарське свердло»

п. bor «свердло»;

запозичення з німецької мови;

н. Bóhrer «свердло» пов’язане з bóhren «свердлити», спорідненим з псл. *borti, *borna, укр. боро́ти, борона́;

р. бр. болг. бор «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бор «тс.»	білоруська
бор «тс.»	болгарська
Bóhrer «свердло»	німецька
*borti	праслов’янська
боро́ти	українська
bóhren «свердлити»	?
*borna	?
борона́	?
бор «тс.»	?

боре́ць «воронка»

очевидно, пов’язані між собою слова, які можуть бути зведені до того самого кореня іє. *bher-/ bhor- «бити, колоти», що й двн. borōn «свердлити», лат. forāre «тс.», foramen «дірка», рум. bórtă «тс.; дупло, щілина», дірл. berna «розколина, ущелина», псл. b^ъrtь «борть», укр. борть (з іншою огласовкою);

Фонетичні та словотвірні варіанти

боро́ло «ущелина в скелі»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
borōn «свердлити»	давньоверхньонімецька
berna «розколина, ущелина»	давньоірландська
*bher-/ bhor- «бити, колоти»	індоєвропейська
forāre «тс.»	латинська
b «борть»	праслов’янська
bórtă «тс.; дупло, щілина»	румунська
борть (з іншою огласовкою)	українська
foramen «дірка»	?

брадло́ «великий стіг снопів»

запозичення з словацької мови;

слц. [bradlo] «скирта соломи», як і п. [bródło, brodło] «тс.; стіг сіна; копа хліба», ст. brodło «стіг сіна», пов’язується з слц. bradlo «скеля», bralo, ч. Bradlo, ст. bradlo «тс.», bradla (мн.) «укріплення», укр. [бороло́] «скеля»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

брадло «скирта, стіжок»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bródło, brodło «тс.; стіг сіна; копа хліба»	польська
bradlo «скирта соломи»	словацька
bradlo «скеля»	словацька
бороло́ «скеля»	українська
Bradlo	чеська
brodło «стіг сіна»	?
bralo	?
bradlo «тс.»	?

забо́ра «загородження; гребля Ж; очеретяна стінка поперек річки для ловіння риби; ряд каменів поперек річища»

остаточно не з’ясоване;

зіставляється з двн. bara «огороджена земля», свн. bar «бар’єр, огорожа», лит. bãras «частина поля, оброблювана за один раз», лат. ferus «доріжка навколо грядки», ferio «б’ю, колю», гр. φάρος «ділянка землі» (Berп. І 76; Mühl.–Endz. І 265; Walde–Hofm. I 537; Фасмер II 70);

пов’язується також з бра́ти, беру́ (Pokrovski ZfSlPh 9, 102; Grünenthal IF 46, 103);

найімовірніше, як і заборо́ло, пов’язане з боро́ти;

р. забо́р «паркан»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
φάρος «ділянка землі»	грецька
bara «огороджена земля»	давньоверхньонімецька
ferus «доріжка навколо грядки»	латинська
ferio «б’ю, колю»	латинська
bãras «частина поля, оброблювана за один раз»	литовська
забо́р «паркан»	російська
bar «бар’єр, огорожа»	середньоверхньнімецька
бра́ти	?
беру́	?
заборо́ло	?
боро́ти	?

заборо́ло «частина шолома; щит на мурі фортеці» (іст.)

псл. *(za)bordlo;

пов’язується з бороти, псл. *borti;

р. [за́бороло] «огорожа», др. забороло «міська стіна; паркан на міській стіні», п. [brodło] «стіжок сіна; легка покрівля над током», ч. [bradlo] «поручні; скеля», слц. bradlo «скеля», стсл. забрало «стіна міської фортеці»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
забороло «міська стіна; паркан на міській стіні»	давньоруська
brodło «стіжок сіна; легка покрівля над током»	польська
*(za)bordlo	праслов’янська
*borti	праслов’янська
за́бороло «огорожа»	російська
bradlo «скеля»	словацька
забрало «стіна міської фортеці»	старослов’янська
bradlo «поручні; скеля»	чеська
бороти	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України