БОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з турецької мови;

тур. bora «буря» походить від нгр. μπόρα чи іт. bora «тс.», яке зводиться до гр. βορέας «північний вітер; Борей, бог північних вітрів» (›лат. Boreās «тс.»);

на формі борві́й виявився вплив основи вій- (ві́яти, пор. буреві́й);

р. бора́ «приморська буря; ураган», бр. бо́ра, п. bora, ч. слц. bóra «тс.», схв. бо́ра «північно-східний вітер»;

очевидно, результат контамінації форм бора́, бура́н «тс.», буреві́й;

р. [бор] «чорне просо, Milium effusum L.; просо, Panicum miliaceum L.», др. боръ «різновид проса, Panicum», п. ber «італійське просо, Panicum italicum», ч. bér «різновид проса, Setaria», вл. bor «тс.», нл. ber «дрібнозернисте італійське просо, Setaria italica», схв. бȃр, слн. bár «тс.»;

псл. bъrъ;

Махек (ESJČ 61; Jm. rostl. 294) вважає це слово субстратним неіндоєвропейським;

зіставляється також з дангл. bere «ячмінь», дісл. barr «тс.», алб. bar «трава, сіно», лат. farīna «борошно», дірл. bairgen «хліб», дінд. bhárvati «жує, харчується», гр. φέρβω «пасу, годую» (Маковский Этимология 1965, 251);

очевидно, пов’язане з іє. *bher- «бути гострим» (рослина має остюки);

запозичення з французької мови;

фр. bore утворене з borax «бура, селітра», яке через слат. borax «тс.» зводиться до ар. bûraq;

р. бр. болг. м. бор, п. вл. bor, ч. bor, bór, слц. слн. bór, схв. бȏр;

н. Bóhrer «свердло» пов’язане з bóhren «свердлити», спорідненим з псл. *borti, *borna, укр. боро́ти, борона́;

запозичення з німецької мови;

п. bor «свердло»;

р. бр. болг. бор «тс.»;

нове значення в слові ба́рух (›бо́рах, бо́рах) розвинулось у результаті сплутування з фонетично близьким ба́хур (див.);

пов’язане з власним ім’ям Ба́рух, Бо́рух (з гебр. Вāruх, букв. «благословенний»);

бр. [борох] «єврей; нечупара»;

очевидно, результат зворотного словотвору від [бірше], яке могло виникнути на базі бі́льше під впливом [бо́рше] «швидше» (від [бо́рзо]);

споріднене з дісл. bǫrr «дерево», дангл. bearu «ліс», двн. baro «тс.»;

зближується також (Persson Beitr. 993) з слн. brìn, brìna «яловець, сосна» або (Walter Slavia 36, 260–262) з герм. *fоrhu «сосна»;

допускався (Brückner 36) зв’язок з псл. bara «болото»;

висловлювалась безпідставна думка (Hirt РВгВ 23, 331) про запозичення з германських мов;

псл. borъ «сосна; сосновий ліс» від того самого кореня іє. *bher-/bhor-, що й борода́;

р. бр. бор, др. боръ (бъръ) «сосна; сосновий ліс», п. вл. bór «бір», ч. bor «ліс», слц. bôr «сосна; сосновий ліс», нл. bór «сосна», болг. м. бор, схв. бȏр, слн. bȏr, bóra «тс.», стсл. бориѥ «сосна», борь «сосновий ліс»;

через польську мову запозичено з німецької;

н. Borg «позичка», borgen «позичати», споріднене з англ. borrow «позичати», зводиться до того самого кореня, що й н. bergen, укр. берегти́, і первісно означало «давати пощаду, давати строк для виплати»;

п. borg, bórg, слц. borg;

очевидно, давньоруське запозичення з тюркських мов;

тур. borsuk, porsuk, тат. бурсык, барсык, каз. уйг. карач. борсук, узб. бурсук, аз. порсуғ, кумик.алт.порсук, ккалп. порсык, каз. ног. борсык, туркм. торсук, дтюрк. borsuq «тс.» тлумачаться по-різному: як похідні від кореня *бор- «сірий» (Bang KSz 17, 136), від кореня *бор- «ситий, жирний» (Ramstedt 52 а) або від дієслова *бор«пахнути, смердіти» (Цельникер Этимология 1963, 120–123);

залишається недоведеним твердження (Никольский ФЗ 1893/4–6, 45) про безпосереднє запозичення в слов’янські мови з давньоперської;

р. барсу́к, [борсу́к], бр. барсу́к, др. борсукъ, п. слц. borsuk (мабуть, з укр.), болг. [борсу́к, бурсу́к];

припущення про спорідненість із фрак. βρίζα «вид зернової рослини» (Младенов 45) необґрунтоване;

очевидно, псл. *bъrіса, похідне від *bъrъ, якому відповідає укр. бор «різновид проса»;

р. [бри́ца] «мишій сизий; куряче просо; китник, лисохвіст, Alopecurus L.», бр. [бры́ца] «куряче просо», п. ст. brzyca «сорт проса», болг. [бри́ца] «сорт пшениці», схв. [bríca] «тс.»;

ног. кум. бузав «теля», аз. бузов «теля до шести місяців», каз. бұзау «теля», тат. бозау, башк. бызау «тс.», тур. buzağı «тс.; молоді слони, носороги, жирафи», чаг. buzağu «тс.», можливо, пов’язані з тюрк. буз/боз «сірий, темний», монг. бур/бор «тс.» (пор. як. боруоску «теля з потемнілою шерстю; теля після п’яти місяців», боруор «темніти»);

очевидно, запозичення з тюркських мов;

у формах [бу́зи́мок, бу́зімок] простежується вплив з боку укр. зима́, на́зи́мок «однорічне теля», [на́зімок] «тс.»;

р. [бузави́к] «бичок від одного до двох років», [бузаво́к, бу́зевок, буз] «тс.», [бу́зевка] «однорічна телиця», [бузник] «однорічний баран», м. [бузе] «теля»;

очевидно, давнє запозичення з тюркських мов на Кавказі;

наводилось аз. *бордук «міх для вина» при дтюрк. bor «вино», уйг. ст. бор «тс.», *бор-дук/*бор-лук «вмістилище (посудина) для вина»;

менш імовірне виведення слов’янських форм (безпосередньо або через румунську мову) з тур. bardak «жбан, склянка, вид глиняного глечика» (Brückner 49; Kałužn. 13);

сумнівне також виведення українських слів від рум. burdúh «бурдюк, ковальський міх, шкіряний фартух, міх волинки», burdúş, burdúf «тс.» (Vincenz 10; Tiktin 243);

р. бурдю́к «шкіряний міх», [бурдю́г], бр. бурдзю́к, п. burdziuk (заст.), burdiuh (з укр.), ч. слц. burďuk «тс.»;

очевидно, запозичення з тюркських мов;

пор. кар. крим.-тат. полов. бӳрлӳ «брунькастий», похідне від бӳр «брунька», а також кар. крим.-тат. полов. борулу «трубчастий», тур. borulu «тс.», похідне від бору (boru) «труба», яке зводиться до того самого тюрк. bor-/bur-, що й тат. буран «буран», борау «бурав»;

р. [буру́лька] «дудочка, трубочка, очеретинка, трубчастий стовбур», бирю́льки «дудочки, сопілки; дрібнички», болг. [буру́я] «залізна пічна труба»;