БОЛВАН — ЕТИМОЛОГІЯ

форми, запозичені з російської мови;

р. болва́н, болва́нка є прямими відповідниками укр. бовва́н та ін. (див.);

псл. bъlѵапъ, bоlъѵаnъ, bаlъѵаnъ;

запозичення з тюркських мов, можливо, подвійне;

пор., з одного боку, дтюрк. balbal «намогильний камінь, пам’ятник» і, з другого, каз. балуан «борець», кирг. балбан «тс.», сx.-тюрк. palvan «борець, силач, герой», узб. полвон, [palvan], тур. pählivan «тс.», що походить від перс. pählivān «герой, борець», пов’язаного з pählu «сила, хоробрість; бік»;

менш переконлива думка (Ильинский ИОРЯС 24/1, 115; Шанский ЭСРЯ І 2, 154–165; Torp 266) про утворення від гаданого псл. *baly, *bаlъѵе, яке мало б бути спорідненим з дісл. bulr «стовбур, тулуб», bolr «тс.», свн. bole «дошка», нвн. Bohle «брус» і т. д;

безпідставними є спроби (Prellwiíz 342; Meringer IF 17, 159) пов’язати з гот. balwawēsei «злість», balwjan «мучити», гр. φñλος, φηλός «облудний» або через посередництво шв. bulván «солом’яне опудало» з ірл. balbán «тс.» (Sköld 12–13), оскільки шв. bulván, як і нім. [Balbahn] «тс.» самі є запозиченнями з східних мов;

неприйнятною залишається давня спроба (Mikl. TEI, Nachtr. 1, 10; 2, 81) виведення від тюркського balaban «великий, товстий»;

р. болва́н «ідол; дурень», бр. балва́н «тс.», др. бълъванъ «пень, стовп, колода, йолоп, ідол», болванъ, блъванъ, балъванъ «тс.», п. bałwan «ідол; снігова баба; колода; йолоп; клуб; велика хвиля», ч. balvan «скеля», [blѵоň] «дурень, йолоп», слц. bolvan «йолоп, ледар», болг. балва́н «скеля», болва́н «тс.», схв. бàлван «ідол; колода, брус», bòlvan «ідол», слн. balván «брила», bolván «тс.»;