БОЙЧУКА — ЕТИМОЛОГІЯ
бо́йко
назва середиьокарпатської частини українського населення, утворена від вигуку [бой (бо́йє)] «їйбогу», характерного для місцевого діалекту (пор. прізвище Бойкало (1586– 1590);
пор. також назву ле́мко, утворену від частки [лем] «лише, тільки»);
безпідставними були спроби пов’язання з кельтською етнічною назвою Boii, Воїkoi (Šafařík ČČM 10, 23–26; Целевич Правда 1868, 419; Партицький Дѣло № 255, 1894; Perwolf AfSIPh 7, 617– 618);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бо́йка
«жінка з родини бойків»
бо́йкати
«говорити бой (бойє)»
бойки́ня
Бо́йкі́вщина
бойчи́ха
«тс.»
бойчу́к
«малий бойко»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бой «їйбогу» (бо́йє)] | ? |
| ле́мко | ? |
| лем «лише, тільки» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України