БОЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

з української мови рум. boz, молд. боз «бузина»;

зіставляються також (ЭССЯ 3, 145) із звуконаслідувальною основою *bъz- «бриніти» (як назва рослини, з якої роблять сопілки);

на слов’янському ґрунті можна припустити зв’язок з дієсловом бзді́ти, враховуючи міцний запах відповідних рослин (Brückner KZ 46, 193–194);

етимологія непевна;

найчастіше виводиться від іє. bhug’/*bhāug’- і пов’язується з лат. fāgus «бук», гр. φηγός, н. Buche «тс.», курд. būz «в’яз»;

псл. bъzъ ‹*bzb, варіант тієї самої основи (būz‹*bouz-), що і в словах бузо́к, бузина́;

р. [боз] «бузина», п. ч. bez «бузина; бузок», слц. baza «тс.», вл. bóz «бузина», нл. [bez], baz, полаб. båz, болг. бъз, м. боз, схв. бȁз, ба́за, бзо́ва, зо́ва «тс.», слн. [bez] bezèg «бузина; бузок»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане як варіант з формою боц «грудка, кавалок», пор. Баца́н «крупний горох», беца́й «велика квасоля»;

очевидно, псл. *bazъ «бузина», споріднене з лат. fāgus «бук», гр. φηγός, дісл. bōk, двн. buohha, гот. bōka «тс.» (іє. *bhāĝ-);

заслуговує на увагу і припущення (Bern. I 111) про походження слц. baza від псл. *bъz- (пор. укр. бзина, боз), у зв’язку з чим українські форми слід було б розглядати як запозичення з словацької мови;

р. [бас] «бузина», слц. baza, bazina, нл. baz «тс.»;

п. bez «тс.» є закономірним відповідником укр. боз «тс.»;

запозичення з польської мови;

р. [бе́зо], бр. бэз;

суфіксальне утворення від кореня bъz-, того самого, що і в словах бузина́, боз;

п. [bzina] «бузина», [bziak] «кущ бузку», ст. bzik «бузок, Syringa», ч. [bzinka] «бузина»;

псл. (пізнє) *[buzъ], пов’язане чергуванням голосних з bъzъ, укр. боз «бузина, бузок»;

р. [буз] «бузина», бузина́, бр. бузіна́ «тс.»;

очевидно, результат видозміни давнішого *бзичка, що, як і боз та його похідні, може бути пов’язане із бзді́ти з огляду на сильний запах рослини;

форма бузи́чка могла виникнути з *бзичка під впливом слова бузина́ за аналогією до співвідношення бзина́ – бузина́;

очевидно, запозичення з тюркських мов;

ног. кум. бузав «теля», аз. бузов «теля до шести місяців», каз. бұзау «теля», тат. бозау, башк. бызау «тс.», тур. buzağı «тс.; молоді слони, носороги, жирафи», чаг. buzağu «тс.», можливо, пов’язані з тюрк. буз/боз «сірий, темний», монг. бур/бор «тс.» (пор. як. боруоску «теля з потемнілою шерстю; теля після п’яти місяців», боруор «темніти»);

у формах [бу́зи́мок, бу́зімок] простежується вплив з боку укр. зима́, на́зи́мок «однорічне теля», [на́зімок] «тс.»;

р. [бузави́к] «бичок від одного до двох років», [бузаво́к, бу́зевок, буз] «тс.», [бу́зевка] «однорічна телиця», [бузник] «однорічний баран», м. [бузе] «теля»;

вважається наслідком деформації слова бусурма́н «мусульманин» і його народноетимологічного зближення із словом ві́ра;

виводиться також (Макарушка 6) від тюрк. (?) müzevvir «ошуканець» (пор. крим.-тат. музу «шкідливий; наклепник», яке зводиться до ар. mudi(n) «шкідливий», Räsänen Versuch 346);

заслуговує на увагу й припущення про зв’язок з гіпотетичним *bosъ «прудкий, скажений» (про тотемістичного у тюрків священного вовка-перевертня), др. босыи «тс.», босъ «біс», босувъ «присвячений, належний божеству», а також з р. [бу́сый] «сірий, димчастий», укр. босо́рка «ворожка, відьма, чаклунка», тур. крим.-тат. чаг. кирг. боз «сірий, попелястий; блідий» (Виноградова І 64–65, 78–79; Ильинский РФВ 65/1,214–215; Крымский Укр. гр. І 462);

не зовсім ясне;