БОГУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
богу́н «жердина для сушіння ри՝ би»
можливо, пов’язане з Крим.-тат, bag «вірьовка, шнурок» або boğun (bogum) «сустав, коліно; сув’язь»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bag «вірьовка, шнурок» | ? |
ба́жок «шлунок»
пов’язане з [бо́жо́к] «свинячий шлунок», [бог] «шлунок; перший шлунок жуйних тварин», богу́н «тс.»;
може бути зіставлене з гр. φάγω «їм, пожираю»;
пояснення «від бажати» (Яворницький 9) позбавлене підстав;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάγω «їм, пожираю» | грецька |
| бо́жо́к «свинячий шлунок» | ? |
| бог «шлунок; перший шлунок жуйних тварин» | ? |
| богу́н «тс.» | ? |
| пояснення «від бажати» | ? |
бог «господь»
псл. bogъ;
споріднене з дінд. bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика», bhájati, bhájate «наділяє», ав. bаүа «господь, бог», baχšaiti «бере участь»;
можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богу́н «тс.», гр. φαγετν «їсти, пожирати», алб. bagëti «велика рогата худоба»;
неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Muszyński PZJP 92–93 та ін.) не витримує критики;
р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. Бȏг, стсл. богъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безбо́жник
бі
біг
біжба́
біжни́к
«тс.»
біжни́ця
«тс.»
боги́ця
богови́к
«продавець ікон»
богува́ти
«бути богом; чаклувати; [лаятися в бога Дз]»
божба́
«божіння, клятва»
боженя́
боже́ственний
божестви́ти
божество́
бо́жеський
бо́жий
божи́ти
«брати присягу»
божи́тися
божи́ця
«ікона з жіночим зображенням»
бо́жка
«богиня; піст Ж; божіння Г»
божка́р
«святенник»
бо́жкати
божкува́ти
«постити»
божни́к
«полиця для ікон»
божни́ця
«полиця (тумбочка) для ікон; церква»
божо́к
«ідол»
божотва́
«тс.»
божу́ха
«той, хто часто божиться»
бозю́н
«святенник, богомільний»
збезбожні́ти
набі́жливість
«набожність»
набіжний
набоже́нство
«богослужіння»
набо́жний
набожник
«рушник до ікони»
незбо́жний
«безбожний»
обожа́тель
обожа́ти
обо́жнювати
обо́жувати
побо́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bаүа «господь, бог» | авестійська |
| bagëti «велика рогата худоба» | албанська |
| бог | білоруська |
| бог | болгарська |
| bóh | верхньолужицька |
| φαγετν «їсти, пожирати» | грецька |
| bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика» | давньоіндійська |
| богъ | давньоруська |
| бог | македонська |
| bog | нижньолужицька |
| büg | полабська |
| bóg | польська |
| bogъ | праслов’янська |
| бог | російська |
| Бȏг | сербохорватська |
| boh | словацька |
| bóg | словенська |
| богъ | старослов’янська |
| бог «шлунок, рубець» | українська |
| bůh | чеська |
| bhájati | ? |
| bhájate «наділяє» | ? |
| baχšaiti «бере участь» | ? |
| значення «майно, їжа» | ? |
| богу́н «тс.» | ? |
бог «шлунок; перше відділення шлунка жуйних тварин, рубець»
споріднені з ба́жок «шлунок» і збережені в українській мові слов’янські відповідники до гр. φάγω «їм, пожираю», яке через давніше значення «їжа, майно, доля» може бути споріднене з бог1;
спроба витлумачити бо́жо́к як запозичення з румунської мови (Vincenz 2) позбавлена підстав, оскільки саме рум. bojóc, bojóg «легені, нутрощі», молд. божо́к, божо́г «тс.» не може бути пояснене інакше, як запозичення з української мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бігун
«сальцесон, копчена ковбаса»
боги́ня
«тс.»
богу́н
бо́жо́к
«свинячий шлунок»
Ібогу́к
«начинений свинячий шлунок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάγω «їм, пожираю» | грецька |
| божо́к | молдавська |
| bojóc | румунська |
| ба́жок «шлунок» | ? |
| бог | ? |
| бо́жо́к | ? |
| bojóg «легені, нутрощі» | ? |
| божо́г «тс.» | ? |
боги́ла́ «Anthriscus Hoffm.» (бот.)
очевидно, похідне від основи псл. bog- «поїдати, пожирати», збереженої в укр. [бог] «шлунок», [богу́н] «тс.» і спорідненої з гр. φάγω «пожираю»;
щодо розвитку значення пор. р. яд від псл. jěsti (*jēd-ti);
пізніше зазнало впливу з боку складного слова боли́голов;
р. [богу́ла] «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багу́льный] «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буги́ла́
«тс. Г, Ж; [болиголов, Conium maculatum L. Mak]»
бу́гиль
«тс.»
бугла́в
«болиголов»
булав
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάγω «пожираю» | грецька |
| bog- «поїдати, пожирати» | праслов’янська |
| jěsti (*jēd-ti) | праслов’янська |
| яд | російська |
| богу́ла «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester» | російська |
| бог «шлунок» | українська |
| багуля «отруйний, лікарський гриб» | українська |
| багу́льный «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий» | українська |
| богу́н «тс.» | ? |
| яд | ? |
| боли́голов | ? |
саркофа́г «невелика гробниця у стародавніх народів»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Sarkophàg, фр. sarcophage, англ. sarcophagus походять від лат. sarcophagus «тс.», яке зводиться до гр. σαρϰοφάγος (букв. «м’ясоїдний»), утвореного з основ іменника σάρξ «м’ясо» і дієслова φαγεĩν «поїдати», можливо, спорідненого з укр. богу́н «частина шлунка у жуйних тварин»;
р. болг. м. саркофа́г, бр. саркафа́г, п. вл. sarkofag, ч. слц. слн. sarkofàg, схв. сарка̏фāг;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sarcophagus | англійська |
| саркафа́г | білоруська |
| саркофа́г | болгарська |
| sarkofag | верхньолужицька |
| σαρϰοφάγος (букв. «м’ясоїдний») | грецька |
| σάρξ «м’ясо» | грецька |
| φαγεĩν «поїдати» | грецька |
| sarcophagus «тс.» | латинська |
| саркофа́г | македонська |
| Sarkophág | німецька |
| sarkofag | польська |
| саркофа́г | російська |
| сарка̏фāг | сербохорватська |
| sarkofág | словацька |
| sarkofág | словенська |
| богу́н «частина шлунка у жуйних тварин» | українська |
| sarcophage | французька |
| sarkofág | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України