БОВКАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
бов (вигук для передачі глухого звуку, дзвону)
звуконаслідувальні утворення, аналогічні до бр. [бовк] «шубовсть», \бо́вкаць] «шубовтати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бовк
(вигук для передачі звуку при падінні важкого тіла)
бо́вкало
«язик у дзвона, било; дурний балакун»
бо́вкати
«глухо звучати; необдумано говорити»
пере́бовком
«передзвонюючи»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бовк «шубовсть» | білоруська |
бо́вкаць «шубовтати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України