БЛЯХАР — ЕТИМОЛОГІЯ
бля́ха «жерсть; [полиця Дз]»
через польську мову запозичено з німецької;
свн. blëch, нвн. Blech, споріднене з дісл. blik «сітка шолома», псл. blьskъ, укр. блиск;
непереконливою була спроба (Соболевский ЖСт 1892/2, 124) пов’язати з фр. plaque «пластинка, бляха з номером»;
р. бля́ха «металева пластинка», бр. бля́ха «жерсть», п. blacha, ч. plech, слц. bl’ach, plech, вл. нл. blach «тс.», болг. блех, блях «жерсть; пряжка», бля́ха «металева пластина на осі колеса»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бле́хлик
«бляшана мірка»
блешник
«тс.»
бляха
«зброя (XV ст.); жерсть (XVII ст.)»
бляха́р
бляха́рня
бляха́рство
бляхо́ваний
«критий бляхою; карбований»
бляхува́ти
«оббивати бляхою»
бляша́ний
бляша́нка
бля́шка
«мірка на горілку, децилітр»
ібляхі́вка
«літрова бляшанка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бля́ха «жерсть» | білоруська |
| блех | болгарська |
| blach «тс.» | верхньолужицька |
| blik «сітка шолома» | давньоісландська |
| blach «тс.» | нижньолужицька |
| Blech | нововерхньонімецька |
| blacha | польська |
| blьskъ | праслов’янська |
| бля́ха «металева пластинка» | російська |
| blëch | середньоверхньнімецька |
| bl'ach | словацька |
| plech | словацька |
| блиск | українська |
| блях «жерсть; пряжка» | українська |
| бля́ха «металева пластина на осі колеса» | українська |
| plaque «пластинка, бляха з номером» | французька |
| plech | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України