БЛЯКЛУ — ЕТИМОЛОГІЯ

бля́кнути

вважається запозиченням з польської мови, в якій форма з bla- замість очікуваного *ble- відповідно до укр. бле́кнути, р. блёкнуть пояснюється як результат впливу з боку blady «блідий» [Bern. І 63);
лит. nubliŤkti «блякнути» вказує на можливість поряд з формою псл. blьnǫti, збереженою в укр. бле́кнути, р. блекнуть, паралельної форми псл. *bIěknǫti з основи *bhloik-, похідної від того самого кореня іє. *bhel-/bhl-, який зберігається і в словах бі́лий, бле́кнути, блиск, бліди́й;
бр. бля́кнуць, п. blaknąć, blakować «блякнути», вл. blak «блідість, бляклість»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

блакува́ти «тс.»
бля́клий
бля́клість
бляку́вати «линяти»
блякува́тий
збля́клий
побля́клий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бля́кнуць білоруська
blak «блідість, бляклість» верхньолужицька
*bhel-/bhl- індоєвропейська
nubliŤkti «блякнути» литовська
blaknąć «блякнути» польська
blakować «блякнути» польська
blьnǫti праслов’янська
*bIěknǫti праслов’янська
блёкнуть «блідий» російська
blady «блідий» російська
блекнуть російська
бле́кнути українська
бле́кнути українська
bla- ?
І ?
бі́лий ?
бле́кнути ?
блиск ?
бліди́й ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України