БЛЯВКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бля́вкати «ляпати язиком;говорити дурниці»
звуконаслідувальне утворення;
п. [blakać] «жалібно озиватись» (про кота та ін.), ч. blafkati «гавкати; патякати», blafati «тс.», слц. blavkať «гавкати, дзявкати», вл. blawkać «тс.», нл. blawkaś «гавкати; лаяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бля́кати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| blawkać «тс.» | верхньолужицька |
| blawkaś «гавкати; лаяти» | нижньолужицька |
| blakać «жалібно озиватись» (про кота та ін.) | польська |
| blavkať «гавкати, дзявкати» | словацька |
| blafkati «гавкати; патякати»«тс.» | чеська |
| blafati «гавкати; патякати»«тс.» | чеська |
блягу́зкати «плести нісенітницю; брехати, зводити наклепи»
очевидно, результат контамінації українських слів [бля́кати (блявкати)] «ляпати язиком; плести дурниці» і [благу́знити, блеву́знити блю́зкати] «тс.»;
п. blazgonic «теревенити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| blazgonic «теревенити» | польська |
| бля́кати «ляпати язиком; плести дурниці» | ? |
| блявкати «ляпати язиком; плести дурниці» | ? |
| благу́знити «тс.» | ? |
| блеву́знити «тс.» | ? |
| блю́зкати ес. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України