БЛЮВОТИННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. blьvati;

здебільшого вважається спорідненим з лит. bliáuti «бекати, ревти», bliuti «заревти», лтс. bl’aût «ревти, кричати», гр. φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край», φλέω «переповнююсь», лат. fluo «течу, ллюсь»;

розглядається також (Трубачев С.-луж. сб. 161–162; Otrębski LP 9, 18; ЭССЯ 2, 140–141) як давня фонетична паралель до плюва́ти;

зіставляється з нл. bluraś «виливати розбризкуючи» і лит. biauróti «гидити, загидити», biaurùs «гидкий»;

р. блева́ть, бр. блева́нне, [блюва́ць, блява́ць], др. бльвати, п. ст. bluć, blwać, ч. blít, слц. Bl’uvať, вл. bleć «плювати», нл. bluwaś «плювати, блювати», ст. bluś «тс.», полаб. bl’åvǝ «плює, блює», болг. бъ́лвам «блюю», м. блуіавица «блювотина», схв. бљу́вати, слн. bljuváti «блювати, плювати», bljevátÍ «тс.», стсл. бльвати «блювати»;