БЛОШИНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

блоха́

псл. blъха ‹*blйsa;
споріднене з лит. blusà, лтс.blusa, гр. φύλλα, вірм. lu (‹*bhlu-), дінд. plúṣiḥ, алб. plesht, лат. pulex, н. Floh, афг. vraža (*brušā) «тс.»;
р. блоха́, бр. блыха́, др. блъха, п..pchła, [błycha], ч. blecha, слц. blcha, вл. bka, [pcha, pchica], нл. pcha, ст. błocha, полаб. blåхә, болг. бълха́, м. болва, схв. бỳха, слн. bólha;
Фонетичні та словотвірні варіанти

блиха́
блоха́вий
блоха́р «той, хто має багато бліх»
блоха́стий
блохва́ «блохи» (зб.)
блохи́вий
блохли́вий
блоша́нка «нічна сорочка»
блоша́чий
блошва́
блоши́вий
блоши́ний
блоши́стий
блоши́ти «заносити блохи»
блошкаpа́ «земляна блоха»
блошли́вий
блошня́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
plesht албанська
vraža «тс.» (*brušā) афганська
блыха́ білоруська
бълха́ болгарська
bka верхньолужицька
lu (‹*bhlu-) вірменська
φύλλα грецька
plúṣiḥ давньоіндійська
блъха давньоруська
pulex латинська
blusà литовська
болва македонська
pcha нижньолужицька
Floh німецька
blåхә полабська
blъха праслов’янська
блоха́ російська
бỳха сербохорватська
blcha словацька
bólha словенська
п..pchła українська
błycha українська
pcha українська
pchica українська
blecha чеська
błocha ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України