БЛОХА — ЕТИМОЛОГІЯ

блоха́

псл. blъха ‹*blйsa;
споріднене з лит. blusà, лтс.blusa, гр. φύλλα, вірм. lu (‹*bhlu-), дінд. plúṣiḥ, алб. plesht, лат. pulex, н. Floh, афг. vraža (*brušā) «тс.»;
р. блоха́, бр. блыха́, др. блъха, п..pchła, [błycha], ч. blecha, слц. blcha, вл. bka, [pcha, pchica], нл. pcha, ст. błocha, полаб. blåхә, болг. бълха́, м. болва, схв. бỳха, слн. bólha;
Фонетичні та словотвірні варіанти

блиха́
блоха́вий
блоха́р «той, хто має багато бліх»
блоха́стий
блохва́ «блохи» (зб.)
блохи́вий
блохли́вий
блоша́нка «нічна сорочка»
блоша́чий
блошва́
блоши́вий
блоши́ний
блоши́стий
блоши́ти «заносити блохи»
блошкаpа́ «земляна блоха»
блошли́вий
блошня́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
plesht албанська
vraža «тс.» (*brušā) афганська
блыха́ білоруська
бълха́ болгарська
bka верхньолужицька
lu (‹*bhlu-) вірменська
φύλλα грецька
plúṣiḥ давньоіндійська
блъха давньоруська
pulex латинська
blusà литовська
болва македонська
pcha нижньолужицька
Floh німецька
blåхә полабська
blъха праслов’янська
блоха́ російська
бỳха сербохорватська
blcha словацька
bólha словенська
п..pchła українська
błycha українська
pcha українська
pchica українська
blecha чеська
błocha ?

блохо́вник «м’ята болотна, Mentha pulegium L. Г, Ж; м’ята водяна, Mentha aquatica L. Mak» (бот.)

похідні утворення від блоха́;
назви зумовлені тим, що принаймні частина цих рослин (м’ята, блошниця, деякі види споришу) застосовувалась для боротьби з блохами;
р. бло́шница «блошниця, Pulicaria Gaertn.; [м’ята польова, Mentha arvensis L.]», [бло́шни́к] «м’ята болотна, Mentha pulegium L.; м’ята польова», ч. blešník «блошни́ця. Pulicaria; [спориш, Polygonum lapathifolium]», слц. blešník «блошни́ця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

блосота «Mentha pulegium L.»
бло́шник «спориш, Polygonum persicaria L. Ж, Mak; уман, Pulicaria vulgaris Gaertn. Mak; злинка їдка, Erigeron acer L. Mak»
блошни́ця «уман, Pulicaria vulgaris Gaertner; [спориш Mak; злинка Mak; вид осоки, Carex pulicaris Ж]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бло́шница «блошниця, Pulicaria Gaertn.; [м’ята польова, Mentha arvensis L.]» російська
blešník «блошни́ця» словацька
бло́шни́к «м’ята болотна, Mentha pulegium L.; м’ята польова» українська
blešník «блошни́ця. Pulicaria; [спориш, Polygonum lapathifolium]» чеська
блоха́ ?

блощи́ця

народноетимологічне зближення з блоха́, яке помилково приймається і в деяких наукових працях, зумовлене випадковим звуковим збігом основ обох слів у східнослов’янських мовах;
споріднене з лит. blãkė, blãkutė «блощиця», лтс. blakts «тс.»;
похідне від псл.*bloska як фонетичного варіанта *ploska, тотожного прикметникові ploskъ «плоский, сплющений»;
р. площи́ца «лобкова воша», [плоску́ша] «тс.», п. [błoszczyca, płoszczyса, płaszczyca, płaszka, plosi, pluskwa «блощиця», ч. ploštice «деревна блощиця», [bloščka] «блощиця», слц. ploštica «тс.», нл. błusk «лобкова воша»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бло́ска «блощиця»
блощи́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
blakts «тс.» латиська
blãkė литовська
błusk «лобкова воша» нижньолужицька
błoszczyca «блощиця» польська
płoszczyса «блощиця» польська
płaszczyca «блощиця» польська
płaszka «блощиця» польська
plosi «блощиця» польська
pluskwa «блощиця» польська
площи́ца «лобкова воша» російська
ploštica «тс.» словацька
плоску́ша «тс.» українська
bloščka «блощиця» українська
ploštice «деревна блощиця» чеська
блоха́ ?
blãkutė «блощиця» ?
*ploska ?
ploskъ «плоский, сплющений» ?

бліх «вибілювання; білильня, місце вибілювання полотна»

через польську мову запозичено з німецької;
н. Bléiche «місце для вибілювання» пов’язане з bleich «світлий, блідий», спорідненим з псл. blědъ (‹*bloid-), blьsкъ, укр. бліди́й, блиск;
бр. блех «місце для вибілювання полотна», п. blich, blech «місце, де білиться віск, полотно», нл. blejcha «місце для вибілювання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бліха́р «біли́льник (полотна)»
бліхо «білильня»
бліхува «вибілювати (полотно)»
бліши́ти «тс.»
блѣхарня (1627)
блѣхаръ
Етимологічні відповідники

Слово Мова
блех «місце для вибілювання полотна» білоруська
blejcha «місце для вибілювання» нижньолужицька
Bléiche «місце для вибілювання» німецька
blich «місце, де білиться віск, полотно» польська
blech «місце, де білиться віск, полотно» польська
blědъ (‹*bloid-) праслов’янська
бліди́й українська
bleich «світлий, блідий» ?
blьsкъ ?
блиск ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України