БЛИЩАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
блиск
псл. blьskъ, blĕskъ, blisk-, суфіксальні утворення від іє. *bhlei-*bhloi-, *bhli-, того самого, що і в бліди́й та ін;
споріднені з лит. blaikštýtis «прояснятись», blyšketi «блискати», лтс. blaiskums «пляма», двн. bleih «блідий», нвн. bleich, дісл. bleikr «тс.», blíkja «блискати»;
звукова форма укр. бле- походить від псл. blъ- з ь у сильній позиції (як у blьskъ,), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці псл. bli-, так і на місці псл. blь- з ь у слабій позиції (як у blьsčěti);
р. блеск, блесте́ть, бр. бліск, блі́скаць, блісь, др. бльскъ, блискъ, бльстѣти, блискати, п. blask, błysk, błyskać, ч. слц. blesk, blysk, вл. blěsk «блиск», вл. нл. błysk «блискавка», болг. бля́сък «блиск», бле́сна «блисну», м. блескот «блиск», блесне «блисне», схв. блȇсак, блȗсак «блиск, блискавка», слн. blèsk «блиск», blísk «блискавка», стсл. бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блеск
бле́скавий
бле́скати
блескі́тка
блескоті́ти
блесну́ти
блесте́нці
«блиски»
(мін.)
бле́стний
блестя́нка
«шкідник рапсу»
блесь
«тс.»
блещи́ця
«блищання»
блещі́
«блешня»
(мн.)
блискаве́ць
«світляк, Lampyris noctiluca L.»
(ент.)
блиска́вий
«блискучий»
блискави́ця
блискави́чний
«раптовий»
бли́скавка
«блискавиця; [блешня Mo; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Віісса, bjoerkna L.; верховодка, Alburnus alburnus L. Ж, Л--Г]»
бли́скавки
«скляні буси»
бли́скалка
«глечики жовті, Nuphar luteum Sm.»
(бот.)
бли́скальце
«блискітка»
бли́скати
бли́скіт
бли́скітка
блискону́ти
блискоті́ти
блискотливий
блиску́н
«каганець Я; блешня Mo»
блиску́чий
блиску́чка
«блискавка»
блисня́к
«слюда»
блисті́ти
блись
(виг.)
блища
«блискітка, сяйво»
блищавка
«гольян озерний, Phoxinus percnurus Pall.»
(іхт.)
блища́к
«блискітка Ж; (ент.) світляк»
блища́ти
блища́чий
блищачки́й
бли́щик
«блискітка»
блищи́ця
«верховодка»
(іхт.)
блищі́
«блиски»
(мін.)
ви́блиск
ві́дблиск
зблиск
о́блеск
пере́блиск
про́блиск
розблеск
ро́зблиск
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бліск | білоруська |
| бля́сък «блиск» | болгарська |
| blěsk «блиск» | верхньолужицька |
| błysk «блискавка» | верхньолужицька |
| bleih «блідий» | давньоверхньонімецька |
| bleikr «тс.» | давньоісландська |
| бльскъ | давньоруська |
| *bhlei-*bhloi- | індоєвропейська |
| blaiskums «пляма» | латиська |
| blaikštýtis «прояснятись» | литовська |
| блескот «блиск» | македонська |
| błysk «блискавка» | нижньолужицька |
| bleich | нововерхньонімецька |
| blask | польська |
| błysk | польська |
| błyskać | польська |
| blьskъ | праслов’янська |
| blъ- з ь у сильній позиції (як у blьskъ,) | праслов’янська |
| bli- | праслов’янська |
| blь- у слабій позиції (як у blьsčěti) | праслов’янська |
| блеск | російська |
| блȇсак | сербохорватська |
| blesk | словацька |
| blysk | словацька |
| blèsk «блиск»«блискавка» | словенська |
| blísk «блиск»«блискавка» | словенська |
| бльскъ «блиск» | старослов’янська |
| бле- | українська |
| блесте́ть | українська |
| блі́скаць | українська |
| блісь | українська |
| блискъ | українська |
| бльстѣти | українська |
| блискати | українська |
| бле́сна «блисну» | українська |
| блесне «блисне» | українська |
| блȗсак «блиск, блискавка» | українська |
| блискъ «блискавка» | українська |
| blesk | чеська |
| blysk | чеська |
| blĕskъ | ? |
| blisk- | ? |
| *bhli- | ? |
| бліди́й | ? |
| blyšketi «блискати» | ? |
| blíkja «блискати» | ? |
| бли- | ? |
гляді́ти «дивитися; доглядати; стежити; шукати»
іє. *ghlend- «блищати, дивитися»;
значення «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») розвинулося з первісного «блищати» (так само, як у псл. zьrěti, укр. здрі́ти, пор. також укр. зорі́ти «світити(ся)», зори́ти «пильно дивитися»);
споріднене з лтс. [glendi] «шукай», *glenst (*glendêt) «дивитися, шукати», nuogleñst «побачити, помітити», свн. glinzen «блищати», нвн. Glanz «блиск», норв. glindra «мигати», [gletta] «заглядати», сангл. glenten «кинути погляд», ірл. inglennat «стежать», atgleinn «показує»;
псл. *ględěti ‹ ‹ glendētei;
р. гляде́ть, бр. глядзе́ць, др. глядѣти, п. [glądnąć, glądać], ст. glądać, ględać, ч. hleděti, hledati, hlédati, hlídati, слц. hl’adieť, hl’adať, вл. hladać, нл. glědąś, glědnuś, болг. гле́дам, м. гледа, схв. глȅдати, слн. glédati, стсл. ΓΛѦДАΤИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вгляд
«увага»
ви́гляд
вигля́дини
«виглядання під час чекання»
ви́глядка
«висока будова, звідки далеко видно»
ви́глядки
«тс.»
гледі́ти
гля
«дивись»
(виг.)
гляд
«погляд»
гля́данка
«торгівля»
гляда́ти
«шукати; виглядати»
гляда́ч
гляди́ло
«дзеркало»
глядівни́й
«спритний, меткий»
гляді́й
«наглядач»
гляді́лище
«видовище»
гляді́нка
«догляд»
гля́дний
«такий, що дивиться; обачний, розсудливий»
глядь
глядько́
«той, хто постійно дивиться»
гля́ти
«глянути»
до́гляд
догляда́льниця
догляда́цький
догля́да́ч
згляд
«погляд»
згляда́тися
«оглядати щось незвичайне»
(на щось)
зглядь
«поблажливість; догляд»
згля́нутися
(над кимось)
на́гляд
нагляда́тель
нагляда́цький
нагля́да́ч
наглядо́вий
на́глядом
«назирці, слідом»
на́глядці
«тс.»
не́глядка
«нероба, ледарка»
ненагля́дний
нео́глядки
«не оглядаючись»
нео́глядком
«тс.»
неогля́дний
непрогля́дний
о́гляд
огляда́льник
огля́да́ч
огля́ди
«огляд; оглядини нареченої»
огля́дини
«тс.»
огля́дка
о́глядка
«огляд»
оглядни́й
«обережний»
О́глядь
«потвора»
пере́гляд
перегляда́ч
перегля́дний
«який легко переглядається»
переглядо́вий
перео́гляд
підгля́дач
підгля́дник
піддо́глядний
«такий, що перебував під наглядом поліції»
підна́глядний
«тс.»
по́гляд
про́гляд
про́глядь
«огляд»
ро́згляд
розгля́дач
розгля́дини
«оглядини нареченого»
розгля́дний
«обережний, завбачливий»
спогляда́льний
спогляда́льник
спогляда́ти
спогляда́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глядзе́ць | білоруська |
| гле́дам | болгарська |
| hladać | верхньолужицька |
| глядѣти | давньоруська |
| *ghlend- «блищати, дивитися» | індоєвропейська |
| inglennat «стежать» | ірландська |
| glendi «шукай» | латиська |
| гледа | македонська |
| glědąś | нижньолужицька |
| glědnuś | нижньолужицька |
| Glanz «блиск» | нововерхньонімецька |
| glindra «мигати» | норвезька |
| glądnąć | польська |
| glądać | польська |
| *ględěti | праслов’янська |
| гляде́ть | російська |
| глȅдати | сербохорватська |
| glenten «кинути погляд» | середньоанглійська |
| glinzen «блищати» | середньоверхньнімецька |
| hl'adieť | словацька |
| hl'adať | словацька |
| glédati | словенська |
| ΓΛѦДАΤИ | старослов’янська |
| hleděti | чеська |
| hledati | чеська |
| hlédati | чеська |
| hlídati | чеська |
| дивитися «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») | ? |
| блищати «блищати» (так само, як у псл. zьrěti, укр. здрі́ти, пор. також укр. зорі́ти «світити(ся) | ? |
| zьrěti | ? |
| здрі́ти «пильно дивитися» | ? |
| зорі́ти «світити(ся)», зори́ти «пильно дивитися» | ? |
| *glenst «дивитися, шукати» (*glendêt) | ? |
| nuogleñst «побачити, помітити» | ? |
| gletta «заглядати» | ? |
| atgleinn «показує» | ? |
| glądać | ? |
| ględać | ? |
фламі́нго «тропічний водяний птах»
за посередництвом інших західноєвропейських мов запозичене з португальської;
порт. flamingo «тс.» через ісп. flamenco, пров. flamenc (букв. «кольору полум’я») походить від лат. flamma «полум’я, вогонь» (за вогняно-червоним забарвленням пір’я цього птаха), пов’язаного з *flagma, спорідненого з flagrо «горю; мигочу», гр. φλέγω «горю; блищу», псл. *blьščěti, укр. блища́ти;
р. болг. м. флами́нго, бр. фламі́нга, п. flaming(o), слц. flаmengo, flamingo, схв. фламùнго;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фламі́нга | білоруська |
| флами́нго | болгарська |
| φλέγω «горю; блищу» | грецька |
| flamenco | іспанська |
| flamma «полум’я, вогонь» (за вогняно-червоним забарвленням пір’я цього птаха) | латинська |
| *flagma | латинська |
| flagrо «горю; мигочу» | латинська |
| флами́нго | македонська |
| flaming(o) | польська |
| flamingo «тс.» | португальська |
| *blьščěti | праслов’янська |
| flamenc (букв. «кольору полум’я») | провансальська |
| флами́нго | російська |
| фламùнго | сербохорватська |
| flаmengo | словацька |
| flamingo | словацька |
| блища́ти | українська |
луна́ «плями, лишаї на тілі»
не зовсім ясне;
можливо пов’язане з р. луна «місяць», укр. [луна́] «відблиск»;
пор. семантику споріднених з [луна́] слів у річних мовах: п. łuna «світло, блиск», ав. raōχšna «блискучий», дінд. candrá «блискучий; світлий, ясний; місяць; місяцеподібна пляма на пір’ї павиного хвоста», гінді cā˜d «місяць; біла пляма (як зірочка) на лобі тварини», лтс. blaiskums «пляма», споріднене з укр. блища́ти;
болг. лу́на «жовтувата або темна пляма на шкірі людини», лу́ни́ца «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луни́на
«родима пляма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raōχšna «блискучий» | авестійська |
| лу́на «жовтувата або темна пляма на шкірі людини» | болгарська |
| лу́ни́ца «тс.» | болгарська |
| cā˜d «місяць; біла пляма (як зірочка) на лобі тварини» | гінді |
| candrá «блискучий; світлий, ясний; місяць; місяцеподібна пляма на пір’ї павиного хвоста» | давньоіндійська |
| blaiskums «пляма» | латиська |
| łuna «світло, блиск» | польська |
| луна «місяць» | російська |
| луна́ «відблиск» | українська |
| луна́ | українська |
| блища́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України