БЛИНДАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
бле́ндати «швендяти, повільно йти Пі; плентати (ногами)»
очевидно, запозичення з якогось польського говору, в якому могло бути утворення *błędać, похідне від błęd «блуд», błądzić «блудити» (пор. бле́нька́ти);
запозичення підтримане синонімічним і фонетично близьким пле́нтати (пор.);
бр. [блэ́ндаць] «блукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блендиґа́mи
«тс.»
бли́нда
«нездара»
блинда́р
«віл, що косо ступає»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блэ́ндаць «блукати» | білоруська |
| *błędać | ? |
| błęd «блуд» | ? |
| błądzić «блудити» (пор. бле́нька́ти) | ? |
| пле́нтати (пор.) | ? |
бли́нда «жебрак; сліпа особа Ум, Я»
не зовсім ясне;
можливо, походить від нвн. blind «сліпий», Blínder «тс.» (іменник), спорідненого з дангл. blendan «засліплювати», псл. blǫditi, укр. блуди́ти;
може бути зіставлене і з бле́ндати «швендяти, плентати ногами»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блинда́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| blendan «засліплювати» | давньоанглійська |
| blind «сліпий» | нововерхньонімецька |
| blǫditi | праслов’янська |
| блуди́ти | українська |
| Blínder «тс.» (іменник) | ? |
| бле́ндати «швендяти, плентати ногами» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України