БЛИКУН — ЕТИМОЛОГІЯ
бли́кати «блимати»
псл. blikati;
утворення від іє. bhlī(*bhlei-) «сяяти», споріднене з блиск;
р. [бли́кать] «блискати» (про блискавку), ч. blikati, blik «блим», слц. blikat’, blik «блимання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блик
«блим»
(вигук на позначення блимання світла)
бликоті́ти
«тс.»
блику́н
«примітивна лампа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bhlī(*bhlei-) «сяяти» | індоєвропейська |
| blikati | праслов’янська |
| бли́кать «блискати» (про блискавку) | російська |
| blikat' «блимання» | словацька |
| blik «блимання» | словацька |
| blikati «блим» | чеська |
| blik «блим» | чеська |
| блиск | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України