БЛАКИТНУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
блаки́ть «голубий колір»
запозичення з польської мови;
походження польських форм остаточно не з’ясоване;
вони виводяться або з свн. blancheit «біла, сталево блискуча фарба» (Zaręba JP 30, 21–22; Sławski І 36; Шелудько 22), або через чеське посередництво з пізньолат. blanchetus, blanketus, blanquetus (назви різних кольорів) (Gebauer І 60; Bern. I 58; Machek ESJČ 55);
пізньолатинське слово походить від франк. *blank «блискучий», спорідненого з н. blank «тс.»;
бр. блакі́т, п. błękit, ч. слц. blankyt «тс.», схв. blakitan «блакитний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блакитна́вий
блакитний
(1562)
блаки́тний
блакитні́ти
блакитні́шати
блакитнува́тий
блакитня́вий
блакі́тє
бла́кіть
блякі́т
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блакі́т | білоруська |
| blank «тс.» | німецька |
| blanchetus | пізньолатинська |
| błękit | польська |
| blakitan «блакитний» | сербохорватська |
| blancheit «біла, сталево блискуча фарба» | середньоверхньнімецька |
| blankyt «тс.» | словацька |
| *blank «блискучий» | франкська |
| blankyt «тс.» | чеська |
| blanketus | ? |
| blanquetus (назви різних кольорів)(Gebauer І 60; Bern. I 58; Machek ESJČ 55) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України