БЛАГОСЛОВЕННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
благослови́ти
запозичено в давньоруську мову церковно-книжним шляхом із старослов’янської;
стсл. благословити, складне дієслівне утворення з основ благо і слово, є калькою гр. εὐλογετν, утвореного з основ εὐ «добре» і λόϒος «слово»;
менш переконлива думка (Moszyński PZJP 85, 316) про власне слов’янське походження слова;
р. благословить, бр. благаславі́ць, др. благослови́ти, п. błogosławić, ч. blahoslaviti, слн. blahoslaviť, болг. Благосла́вям, благословя́, м. благослови, схв. благословити, слн. blagoslovíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
благослове́нний
благослове́нство
благословля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| благаславі́ць | білоруська |
| Благосла́вям | болгарська |
| εὐλογετν | грецька |
| благослови́ти | давньоруська |
| благослови | македонська |
| błogosławić | польська |
| благословить | російська |
| благословити | сербохорватська |
| blahoslaviť | словенська |
| blagoslovíti | словенська |
| благословити | старослов’янська |
| благословя́ | українська |
| blahoslaviti | чеська |
| εὐ «добре» | ? |
| λόϒος «слово» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України