БЛАГАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
блага́ти «просити, молити»
запозичення з польської мови;
п. błagać «благати» походить від ч. ст. blahati «величати», пов’язаного з blaho «благо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блага́-
блага́льний
блага́ч
благу́щий
невблага́нний
ублажа́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| błagać «благати» | польська |
| blahati «величати» | чеська |
| blahati «величати» | ? |
| blaho «благо» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України