БИЧУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

насправді варіанти з би- виникли, очевидно, лише як результат впливу з боку бич і його похідних;

р. бечева́, бичева́, бр. [биче́йка], п. [bicz] «мотузка чи жердина коло воза для припрягання третього коня; шнурок (намиста)», [biczowia] (у виразі koń nа biczowie «припряжений кінь»);

задовільного пояснення не має;

вважається (Matzenauer LF 7, 6) запозиченням з тюркських мов (уйг. бак, бек «стрічка, мотузка», кирг. бак, баг «ремінь»), можливо, через стадію субстантивації похідного від*бек: прикметника *бечовий із словосполучення *бечова тяга;

пов’язується також (Sköld 5–6) з перс. pīč «вигин, звивина»;

деякі дослідники (Iljinskij PF 11, 187; БЕР І 45) залучають сюди також схв. бȅва, бјȅчва «панчоха», болг. бе́чви, бе́чвища «вузькі штани» і виводять з *běči ‹ ‹*obvěči, в якому припускають той самий корінь, що і в р. болг. ви́ца «прут»;

зіставлялося (Горяев 17) ще з гр. φάκελος «зв’язка», лат. fascis «тс.»;

Даль виводив від бич;

р. болг. м. бич, бр. біч, др. бичь, п. bicz, ч. слц. вл. bič, нл. bic, схв. бȕч, слн. bíč, стсл. бичь;

псл. bіčь, похідне з суфіксом -čь від дієслова biti «бити»;

за походженням не має нічого спільного з бичува́ти «припрягати додаткового коня чи вола», бичі́вка «мотузка» і т. д., які з’явились у результаті позиційного звуження ненаголошсного е (з бечі́вка і под.);

очевидно, замість *[набичувати] «набити», афективного утворення з переносним значенням, похідного від бичува́ти «бити бичем»;