БИЧОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
бечова́
р. бечева́, бичева́, бр. [биче́йка], п. [bicz] «мотузка чи жердина коло воза для припрягання третього коня; шнурок (намиста)», [biczowia] (у виразі koń nа biczowie «припряжений кінь»);
задовільного пояснення не має;
вважається (Matzenauer LF 7, 6) запозиченням з тюркських мов (уйг. бак, бек «стрічка, мотузка», кирг. бак, баг «ремінь»), можливо, через стадію субстантивації похідного від*бек: прикметника *бечовий із словосполучення *бечова тяга;
пов’язується також (Sköld 5–6) з перс. pīč «вигин, звивина»;
деякі дослідники (Iljinskij PF 11, 187; БЕР І 45) залучають сюди також схв. бȅва, бјȅчва «панчоха», болг. бе́чви, бе́чвища «вузькі штани» і виводять з *běči ‹ ‹*obvěči, в якому припускають той самий корінь, що і в р. болг. ви́ца «прут»;
зіставлялося (Горяев 17) ще з гр. φάκελος «зв’язка», лат. fascis «тс.»;
Даль виводив від бич;
насправді варіанти з би- виникли, очевидно, лише як результат впливу з боку бич і його похідних;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бечі́вка
бечівни́к
бечува́ти
бичивни́к
«берегова смуга, якою тягнуть невід»
бичі́вка
«вірьовка»
бичівни́к
«жердина коло воза для припрягання третього коня»
бичівни́ця
«мотузяна крамниця»
бичова́
«вірьовка; линва; припрягання додаткових коней чи волів»
бичовий
«пристяжний»
бичовник
«підвищений берег»
бичува́ти
«припрягати додаткового коня чи вола»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́чви | болгарська |
| ви́ца «прут» | болгарська |
| φάκελος «зв’язка» | грецька |
| fascis «тс.» | латинська |
| pīč «вигин, звивина» | перська |
| ви́ца «прут» | російська |
| бȅва | сербохорватська |
| бечовий | ? |
| бечова тяга | ? |
| бјȅчва «панчоха» | ? |
| бе́чвища «вузькі штани» | ? |
| *běči | ? |
| бич | ? |
| би- | ? |
| бич | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України