БИЧКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язане з бичок «молодий бик, теля»;

назва зумовлена, очевидно, великими розмірами голови цих видів риби (пор. англ. bullhead «бабець-головач», букв/ «бичача голова») або, можливо, як і р. [ревя́к] «тс.», перебуває в зв’язку з характерним звуком, що його видає бабець-головач своїми зябрами (Leder 149);

назва може бути калькою герм. (гот.) *kalba- «теля», застосування якого в функції назви риби припускається на підставі р. [колб] «бабець-головач», [колбь], п. kiełb «тс.» (пор. укр. ко́блик «тс.»), що можуть бути запозиченнями з готської мови (Трубачев ЭИРЯ ІІ 38);

пор. також лат. bos «бик, віл; (Іхт.) бичок, риба родини камбалових»;

р. [бычо́к] «бабець-головач; йорж, Acerina сегnua L.; амурський бичок, Rhinogobius similis Gill.», бычки́ «Gobiidae», бр. [бычо́к] «бабець-головач», бычкі́ «Gobiidae»;

варіант з бе- є результатом закономірного для карпатських говорів переходу наголошеного и в e;

очевидно, результат перенесення колишньої в українських джерелах не засвідченої назви *бичка «овечка», спорідненої з слн. Bȋčіса «ягничка», bȋca «вівця», бȋс «баран» (пор. інші назви цього виду суцвіття: бара́нчик, ба́зька, багні́тка);

результат видозміни значення слова би́рка «вівця, ягня», викликаної зовнішньою подібністю пухнастих котиків на дереві до ягняти;

пор. інші аналогічні назви цього суцвіття: ко́тик, ба́зька, бара́нчик, би́чка тощо;

за походженням не має нічого спільного з бичува́ти «припрягати додаткового коня чи вола», бичі́вка «мотузка» і т. д., які з’явились у результаті позиційного звуження ненаголошсного е (з бечі́вка і под.);

псл. bіčь, похідне з суфіксом -čь від дієслова biti «бити»;

р. болг. м. бич, бр. біч, др. бичь, п. bicz, ч. слц. вл. bič, нл. bic, схв. бȕч, слн. bíč, стсл. бичь;

результат контамінації назв риби бичок «Gobius; Cottus» і піска́р «Gobio vulgáris»;

псл. *k^ъlbь «пічкур»;

можливо, споріднене з алб. kulp (-bi) «вид прісноводної риби»;

може бути запозиченим з германських мов, зокрема пов’язаним з гот. *kalba- «теля» (пор. укр. бичо́к «пічкур»);

р. [колба́, колбь, кобль, ко́блик] «пічкур, бичок», бр. [коўб] «невелика річкова риба», п. kiełb (род. в. kiełbia) «тс.», слц. [kolbik] «пічкур», схв. [kolba] «тс.»;