БИЧАЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
бик
псл. bykъ, похідне від звуконаслідувального кореня būk-/bъk-, який зберігається також у дієслові bukati «глухо ревти», bykati «тс.» (п. ст. bykać, ч. boukati, bučeti, ст. býkati, слн. búkati, bučàti, схв. бу́чати, болг. буча́, п. buczeć, вл. bučeć) i в іменнику *bъčеlа (укр. бджо́ла і т. д.);
споріднене з лит. baũkli «ревти», bũkas «бугай (птах)», лтс. bucet «звучати, гудіти»;
недостатньо обґрунтоване пов’язування з тюрк. buka «бугай» (Korsch AfSlPh 9, 493; Sköld 17) і з кельт. boukkō «корова» (Schachmatov AfSlPh 33, 87);
р. бр. бык, др. быкъ, п. вл. нл. byk, ч. слц. býk, ч. ст. býkati «ревти», болг. м. бик, схв. бȗк «бик», слн. bìk, стсл. БЫКЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бинь-бинь
(вигук для підзивання корів)
би́ньо
«тс.»
би́ня
бись-бись
«тс.»
бицію́ль
«тс.»
биць-биць
(вигук для підзивання телят)
би́цю-би́цю
бицю́к
«велике теля»
би́ця
«бик, корова»
(дит.)
бича́
бича́тниця
«доглядачка волів»
бича́чий
бича́чина
«тс.»
би́чий
бичи́на́
«яловичина»
бичня́
«стадо волів; загін для волів»
бичу́сь
«кличка вола»
бичу́ш
«тс.»
би́шки
(окрик на телят)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бык | білоруська |
| бик | болгарська |
| byk | верхньолужицька |
| быкъ | давньоруська |
| boukkō «корова» | кельтські |
| bucet «звучати, гудіти» | латиська |
| baũkli «ревти» | литовська |
| бик | македонська |
| byk | нижньолужицька |
| byk | польська |
| bykъ | праслов’янська |
| бык | російська |
| бȗк «бик» | сербохорватська |
| býk | словацька |
| bìk | словенська |
| БЫКЪ | старослов’янська |
| buka «бугай» | тюркські |
| býk | чеська |
| býkati «ревти» | чеська |
| bъk- | ? |
| bukati «глухо ревти» | ? |
| *bъčеlа (укр. бджо́ла і т. д.) | ? |
| bũkas «бугай (птах)» | ? |
| býkati «ревти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України