БИСТРОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

би́стрий «швидкий; жвавий; спритний; гострий, меткий; Ікрутий, обривистий ВеЗа; ясний ЛексПол]»

інше пояснення (Matzenauer LF 7, 19; Ильинский Jagić-Festschr. 291) виходить з кореня *byd- як іншого ступеня чергування до bъd- (стсл. бъдѣти, бъдръ і т. д.), поширеного суфіксом - tr-;
псл. bystrъ (‹*bysrъ) «швидкий»;
пояснюється по-різному;
найпереконливішим є виведення від кореня bys- (іє. *bhūs-), інший варіант якого *bhous- виступає в слові бушувати;
в такому разі споріднене з дісл. bysia «прудко мчатись», сx.-фриз. busen «шуміти», кімр. buan «швидко» та ін. (Bern. І 113; Преобр. І 56–58; Brückner 54; Schuster-Šewc Probeheft 39; БЕР І 50; Sł. prasł. I 480–481);
сюди ж приєднується (Вайан Сл. филология І 1958, 74–75) також стсл. бъхъма «зовсім», бъшиѭ «тс.», схв. ба́хнути «раптово з’явитися; виникнути»;
пов’язується також (Machek ESJČ 78) з дінд. bhūati «є жвавим, старанно піклується»;
р. быстрый, бр. бы́стры, др. быстрыи, п. вл. bystry, ч. слц. bystrý, нл. bytšy «світлий, чистий, ясний», болг. би́стър «прозорий, чистий», м. бистар, схв. бйстар «тс.», слн. bíster «прозорий, чистий; здібний», стсл. быстръ «кмітливий, спритний, жвавий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бийстрик «тс.»
бис- «бистрий чоловік»
би́стрень «прудкий потік»
бистре́ць
би́стрик «бистра протока між рукавами Днінра»
бистрина́ «прудка течія»
бистриня́
бистри́ти «прудко текти»
би́стриця «тс.»
би́стрі́нь
би́стрість
бистрота́
биструшка «бистра істота»
би́стря́
бистря́нка «бистра глибока річка; (іхт.) Alburnoides; [Albumus baldneri]»
бри́стрий «бистрий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бы́стры білоруська
би́стър «прозорий, чистий» болгарська
bystry верхньолужицька
bhūati «є жвавим, старанно піклується» давньоіндійська
bysia «прудко мчатись» давньоісландська
быстрыи давньоруська
buan «швидко» кімрська
бистар македонська
bytšy «світлий, чистий, ясний» нижньолужицька
bystry польська
bystrъ «швидкий» (‹*bysrъ) праслов’янська
быстрый російська
ба́хнути «раптово з’явитися; виникнути» сербохорватська
бйстар «тс.» сербохорватська
bystrý словацька
bíster «прозорий, чистий; здібний» словенська
бъхъма «зовсім» старослов’янська
быстръ «кмітливий, спритний, жвавий» старослов’янська
bystrý чеська
*byd- (стсл. бъдѣти, бъдръ і т. д.) ?
bъd ?
tr- ?
bys- (іє. *bhūs-) ?
бушувати ?
busen «шуміти» ?
І ?
І ?
бъшиѭ «тс.» ?

бистричка «стокротка, Bellis perennis L.» (бот.)

результат видозміни деетимологізованої форми [ви́стрічки] «тс.», зближеної з основою бистрий за ознакою раннього весняного цвітіння стокроток;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́стрічки «тс.» ?
бистрий ?

буке́т

запозичено (очевидно, через російську і польську мови) з французької мови;
фр. bouquet «букет, жмуток; аромат», первісно «гай» (пор. bouquet ďarbres «гай», букв. «група дерев») є зменшувальною формою до bois «ліс; (ст.) група дерев», яке разом з пров. ст. bosc, іт. bosco, слат. buscus, boscus «тс.» походить від західногерманського кореня *bosk- «кущ, ліс», *busk- «тс.», який зберігається в двн. днн. busc «кущ, чагарник, гайок», свн. busch, bosch(e), снн. busch, busk, гол. bos(ch), англ. busch, нвн. Busch «тс.»;
герм. *busk- є розширенням герм. *bus- «пухнути, набрякати», пов’язаного, очевидно, з іє. *bu-, *bhū- «надувати, роздувати», від яких виводяться також лат. bulla «пузир, пухир, прищ», псл. *bula «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́, бу́лка «хліб» тощо, дісл. bysia «швидко витікати», стсл. быстръ, укр. би́стрий;
менш переконливе пов’язання слов’янських слів з н. Bukétt «букет», Bouquét «тс.» (Фасмер І 236), яке зводиться до того ж фр. bouquet «гай»;
р. бр. болг. м. буке́т, п. bukiet, ч. buket, bouquet, слц. buket, bukéta, схв. бỳкēт, буке́та, слн. bukét;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
busch англійська
буке́т білоруська
буке́т болгарська
*busk- германські
*bus- «пухнути, набрякати» германські
bos(ch) голландська
busc «кущ, чагарник, гайок» давньоверхньонімецька
bysia «швидко витікати» давньоісландська
busc «кущ, чагарник, гайок» давньонижньонімецька
*bu- індоєвропейська
bosco італійська
bulla «пузир, пухир, прищ» латинська
буке́т македонська
Bukétt «букет» німецька
Busch «тс.» нововерхньонімецька
bukiet польська
*bula «ґуля, набалдашник» праслов’янська
bosc провансальська
буке́т російська
бỳкēт сербохорватська
busch середньоверхньнімецька
buscus середньолатинська
busch середньонижньонімецька
buket словацька
bukéta словацька
bukét словенська
быстръ старослов’янська
була́ва́ українська
би́стрий українська
буке́та українська
bouquet «букет, жмуток; аромат» французька
bouquet «гай» французька
buket чеська
bouquet чеська
первісно «гай» (пор. bouquet ďarbres «гай», букв. «група дерев») ?
bois «ліс; (ст.) група дерев» ?
bosc ?
*bosk- «кущ, ліс» ?
*busk- «тс.» ?
bosch(e) ?
busk ?
*bhū- «надувати, роздувати» ?
бу́лка «хліб» ?
Bouquét «тс.» ?

бушува́ти

псл. buš-‹*busj-‹*bousj-, очевидно, похідне від того самого іє. *bhou-/*bhū-, від якого походить і псл. bujь, bys(t)rь, укр. бу́йний, би́стрий, бу́хати (про вогонь, воду);
р. бушева́ть, бр. бушава́ць, п. buszować «плюндрувати, гасати» (з укр.), слн. búšiti «бухати (про вогонь)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бушова́ло «буйний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бушава́ць білоруська
*bhou-/*bhū- індоєвропейська
buszować «плюндрувати, гасати»укр.) польська
buš-‹*busj-‹*bousj- праслов’янська
bujь праслов’янська
бушева́ть російська
búšiti «бухати (про вогонь)» словенська
бу́йний українська
bys(t)rь ?
би́стрий ?
бу́хати (про вогонь, воду) ?

буя́ти «буйно рости; бушувати, буянити; ширяти»

псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;
споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;
пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;
р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́їй «буйний»
бу́йний
буя́віти «буйно рости»
буя́н
буянити
буяни́ця «буян»
буя́нство
буя́нствувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
буя́ць «буйно рости» білоруська
буя́ «тс.» болгарська
bujić «буйно рости» верхньолужицька
buro-lang «дуже довгий» давньоверхньонімецька
bhuyān «великий, сильний» давньоіндійська
буяти давньоруська
bhou-/*bhū- індоєвропейська
bûra «велика купа» латиська
būrỹs «велика кількість» литовська
буи «буйно розростатись» македонська
bujać «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» польська
bujny «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» польська
bujati праслов’янська
bystrь праслов’янська
буя́ть «розростатись» російська
бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)» сербохорватська
bújáť «буянити»«буйно рости» словацька
bujnieť «буянити»«буйно рости» словацька
bujný «буянити»«буйно рости» словацька
bujíca «буйний потік» словенська
сбоугати «збожеволіти; втратити смак» старослов’янська
bujumak «рости» тюркські
бистрий українська
бу́йный українська
буйны́ українська
буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний» українська
бу́ен українська
бујат «буйний, пишний» українська
бŷјан українська
бŷjни українська
боуи «дикий, дурний» українська
bújeti «швидко й густо рости» чеська
bujný «швидко й густо рости» чеська
bujƅ‹*bouj- ?
бути ?
бушувати ?
büjük «великий» ?

розторо́пний

твердження про відсутність зв’язку з торопи́ть (Горяев 295) позбавлене підстав;
пор. також лит. tãrpti «досягати успіхів, процвітати»;
похідне утворення від основи дієслова [торо́пити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»;
щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. би́стрий, метки́й, спри́тний;
р. расторо́пный, бр. растаро́пны, п. roztropny;
Фонетичні та словотвірні варіанти

розторо́па «розумна, спритна людина»
розторо́пати «збагнути, зметикувати»
уторо́пати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
растаро́пны білоруська
tãrpti «досягати успіхів, процвітати» литовська
roztropny польська
расторо́пный російська
торопи́ть українська
торо́пити «підганяти» українська
торопитися «поспішати» українська
би́стрий українська
метки́й українська
спри́тний українська

хлю́йний «чистий, охайний»

не зовсім ясне;
імовірно, є зворотним утворенням від [нехлю́йний] «неохайний, брудний»;
не виключена спорідненість з хли́нути «политися, потекти потоком», пор. с.-цсл. хлоую, хлоуати «струмувати (про кров)», болг. хлу́я «текти, виливатися (про воду)», хлу́йвам «текти»;
до поєднання значень чистоти і плинності пор. укр. би́стрий «швидкий (про воду)» і болг. би́стър «світлий, прозорий», схв. би̏стар «ясний», бѝстрити «прояснювати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хлу́я «текти, виливатися (про воду)» болгарська
би́стър «світлий, прозорий» болгарська
хлоую сербо-церковнослов’янська
би̏стар «ясний» сербохорватська
би́стрий «швидкий (про воду)» українська
нехлю́йний «неохайний, брудний» ?
хли́нути «политися, потекти потоком» ?
хлоую ?
хлоуати «струмувати (про кров)» ?
хлу́йвам «текти» ?
би́стрий «швидкий (про воду)» ?
бѝстрити «прояснювати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України