БИРКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
би́рка «палка для карбування рахунків; вид дитячої гри»
остаточно не з’ясоване;
виводилось від тат. бир, ике «один, два» (Korsch AfSlPh 9,491; Mikl. TEl Nachtr. 1, 15; Тимч. 90);
зіставлялося з норв. (і дат.) birk «береза» (Богданов Этногр. обозр. 109, 32–33; Zelenin ZfSlPh 2, 207);
пов’язувалося також і з псл. ѕъbiratі «збирати», др. биръ «подать» (Bern. І 57; Брандт РФВ 18, ЗО; Mikl. EW 9; Преобр. І 26; Шанский ЭСРЯ І 2, 122–123) або з тат. бермек «брати», уг. bér «податок» (SW I 152);
р. би́рка кпалка для карбування», бр. бі́рка «тс.», п. bierka «гральна шашка, гральна кістка, прутик для дитячої гри, балотувальна куля, доля, жереб, вирок; позначка для розрахунку», [birka, biera] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
барки
«вид гри біля мерця у гуцулів»
бирка
«гральна шашка; жереб»
(1627)
биркува́ти
«робити помітки, карбувати»
бі́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́рка «тс.» | білоруська |
| биръ «подать» | давньоруська |
| birk «береза» (і дат.)(Богданов Этногр. обозр. 109, 32--33; Zelenin ZfSlPh 2, 207) | норвезька |
| bierka «гральна шашка, гральна кістка, прутик для дитячої гри, балотувальна куля, доля, жереб, вирок; позначка для розрахунку» | польська |
| ѕъbiratі «збирати» | праслов’янська |
| би́рка | російська |
| бир | татарська |
| бермек «брати» | татарська |
| bér «податок» | угорська |
| birka «тс.» | українська |
| biera «тс.» | українська |
| ике «один, два» | ? |
би́рка «сережка, котик; соснова шишка»
пор. інші аналогічні назви цього суцвіття: ко́тик, ба́зька, бара́нчик, би́чка тощо;
результат видозміни значення слова би́рка «вівця, ягня», викликаної зовнішньою подібністю пухнастих котиків на дереві до ягняти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інші | ? |
| ба́зька | ? |
| бара́нчик | ? |
| би́чка | ? |
| би́рка «вівця, ягня» | ? |
бир (вигук, яким підганяють овець)
вигуки бир, бер, бар виникли на основі відтворення крику овець, решта наведених слів є похідними від цих вигуків;
очевидно, з української мови походять уг. birka «вівця, баран» і запозичені з угорської мови ч. bira «вівця з короткою густою вовною», bírka, birka, слц. birka, схв. бȗрка «тс.», слн. [bîrka] «вівця»;
думки про запозичення би́рка в українську мову з угорської (Тимч. 90) або румунської (Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 75) безпідставні;
р. бырь-бырь (вигук для скликання овець), [бе́ри-бе́ри, барь-барь, ба́ри-ба́ри] «тс.», [бы́рка> «ягня, ярка», п. birka «вівця, хутро, шапка», слн. bîrka «вівця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бар-бар
бер
бир-бир
(вигук для скликання овець)
би́раби́ра
бири́к-бири́к
(вигук для скликання індиків)
би́рка
«вівця; овеча шкура»
бирка́стий
«у дрібних завитках»
(про вовну)
би́ркати
(скликати овець)
бирца́-бирца́
би́ря
«тс.»
би́ря
«вівця»
(дит.)
брца-брца
«тс.»
відби́ркатися
«злучитися з бараном»
(про вівцю)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| birka «вівця, хутро, шапка» | польська |
| бырь-бырь (вигук для скликання овець) | російська |
| bîrka «вівця» | словенська |
| бе́ри-бе́ри | українська |
| барь-барь | українська |
| ба́ри-ба́ри «тс.» | українська |
| бы́рка «ягня, ярка» | українська |
не́цю-бі́рка (вигук, яким підкликають овець)
складне утворення з компонентів [не́цю], пов’язаного з вигуком [ни́цько], яким підкликають ягнят (пор. [не́цька] «вівця»), і [бі́рка], фонетичного варіанта до би́рка «вівця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| не́цю | українська |
| ни́цько | українська |
| бі́рка | українська |
| би́рка «вівця» | українська |
| не́цька | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України