БИНДЮГ — ЕТИМОЛОГІЯ
бендю́га́ «ломака, дрюк; колода для повертання вітряка; одна з чотирьох жердин для підкладання під снопи на возі»
походження остаточно це з’ясоване;
вважається (Шелудько 21) запозиченням з польської мови;
п. binduga «прибережний пліт у гавані; сплав дерева; склад дерева для сплаву», [bienduga], заст. winduga «тс.» виводиться від н. Wínde «коловорот, лебідка, домкрат»;
українські форми виводяться також (Потебня РФВ I 263; Добродомов Этимология 1967, 259) від нім. Bíndwagen «дроги, биндюги»;
з української мови запозичено п. [bindiuha] «бендюги»;
р. [бендю́ги] «прості сани для соломи, гною», [би́ндюх] «великий ломовий віз», бр. [биньдзю́к\ «підвода на залізних осях, верхня частина воза»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бендю́г
«кінь-ломовик»
бе́ндю́ги́
«вид простої підводи, ломовий віз»
бендю́жина
«тс.»
бендю́жник
«ломовий візник»
бендюхи́
«колішня»
биндю́г
«тс.; [биндюгн]»
биндюги́
«тс.»
биндю́жник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| биньдзю́к «підвода на залізних осях, верхня частина воза» | білоруська |
| бендю́ги «прості сани для соломи, гною» | російська |
| би́ндюх «великий ломовий віз» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України