БЕШИХА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з східнороманських мов;

молд. Беши́ка (бэши́кэ) «міхур, пухир», рум. Băsícă (beşícă) «тс.» походять від лат. *bessica (‹vēsīca) «сечовий міхур, пухир», яке пов’язується з дінд. vastíh «сечовий міхур», vaniṭṣhuḥ «пряма кишка», лат. venter «живіт»;

в українській мові кінцевий компонент – іка уподібнився до суфікса -иха (пор. пов’язане з цим виділення діалектної форми беш, а також слово бех);

форма беше́ги, можливо, зумовлена впливом з боку іншого запозичення – бете́га «хвороба»;

р. [беши́ха] «запалення шкіри; пухир, ґуля, опух», п. [beszycha, beszyga] (з укр.), схв. бе́шика «міхур»;

очевидно, утворене шляхом зворотного словотвору від беши́ха, в якому компонент -иха був сприйнятий як суфікс;

похідні утворення від назви хвороби [беше́ги], беши́ха;

назви лободи зумовлені застосуванням її в давнину для загоювання ран;