БЕХАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
бех (вигук на позначення шуму від удару при падінні)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, бух;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́хати
«грюкати; бити»
набе́хкати
«щільно втискуючи, наповнити; [багато в щось накидати]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бах | ? |
| бух | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України