БЕТОНУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бето́н
основне слово запозичено з німецької мови;
н. Betón походить від фр. béton, що зводиться як запозичення до лат. bitumen «намул, пісок; мінеральна смола, асфальт», спорідненого з дінд. jatu «лак, гума», двн. quitі «клей», cuti «тс.», нвн. Kitt «замазка, цемент»;
від фр. bétonière походить і бетоньє́рка, решта похідних форм утворена в українській мові від запозиченого бето́н;
р. бр. болг. бето́н, п. ч. вл. beton, слц. слн. betón, м. бетон, схв. бèтōн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бетоні́т
«штучний камінь з бетону»
бето́нник
бетонува́ти
бетоньє́рка
бетоня́р
бетоня́рка
обето́нити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бето́н | білоруська |
| бето́н | болгарська |
| beton | верхньолужицька |
| quitі «клей» | давньоверхньонімецька |
| jatu «лак, гума» | давньоіндійська |
| bitumen «намул, пісок; мінеральна смола, асфальт» | латинська |
| бетон | македонська |
| Betón | німецька |
| Kitt «замазка, цемент» | нововерхньонімецька |
| beton | польська |
| бето́н | російська |
| бèтōн | сербохорватська |
| betón | словацька |
| betón | словенська |
| béton | французька |
| bétonière | французька |
| beton | чеська |
| cuti «тс.» | ? |
| бето́н | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України