БЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, пов’язане з р. [беть] «поперечна скріпа барок; колода, що перекидається з борта на борт і врубується», [бе́тины] «поперечні балки в човні як упори бортів» (пор. нвн. Biet «підмостки, риштування; дошка на кінці судная», яке зіставляється з дісл. biti «балка, колода», шв. [bita] «лави на човні», що зводяться до дісл. bîta «кусати», первісно «розколювати», спорідненого з нвн. beißen «кусати», дінд. bhḗdāmi «розколюю, розламую», лат. findo «розколюю»; в такому разі значення українського слова розвинулось через значення «планка, клепка»; у морфологічному відношенні можливий зв’язок із словом кебе́та.– Фасмер І 162; SW І 153; Meyer AfSIPh 5, 142–144; Falk–Torp I 67, 72; Jóhannesson 602–603.– Пор. ке́ба;

п. [bietka] «клепка (в голові)»;