БЕСА — ЕТИМОЛОГІЯ

бе́стія

основне слово запозичено з латинської мови книжним шляхом чи, можливо, через польське посередництво;
лат. bestia «тварина» споріднене з лтс. dvesele «дихання, душа, життя», лит. dvesti «задихатися», dvasià «дух», псл. duxъ (‹*dous-), duša ( ‹*dousja), укр. дух, душа́;
похідні форми утворено від запозиченого слова на ґрунті української і польської мов;
р. бе́стия, бр. бэ́стыя, п. bestia, ч. bestie, слц. beštia, вл. bestialski «звірячий», м. бестија, схв. бèстија, бèштија, слн. bèštija, béstija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бес (XVIII ст.)
бествѣю (1627)
бестиа
бестія (XVI ст.)
бестіялський (XVII ст.)
бестіяльський
бесті́янка
бестія́нський
бестія́рськи
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бэ́стыя білоруська
bestialski «звірячий» верхньолужицька
bestia «тварина» латинська
dvesele «дихання, душа, життя» латиська
dvesti «задихатися» литовська
бестија македонська
bestia польська
duxъ (‹*dous-) праслов’янська
бе́стия російська
бèстија сербохорватська
beštia словацька
bèštija словенська
béstija словенська
дух українська
бèштија українська
bestie чеська
dvasià «дух» ?
duša ( ‹*dousja) ?
душа́ ?

біс «чорт; [шал, скаженість ВеУг]»

псл. běsъ ‹ *boids- (‹iє. *bhoidh-), очевидно, пов’язане з bojati sę «боятися»;
у такому разі споріднене з лит. baisà «страх», baisùs «жахливий, бридкий», лат. foedus «бридкий», гр. πίθηκος «мавпа» та ін;
менш переконливе зведення (Moszyński PZJP 191 – 192) до іє. *bhōs- «блищати, світити» і пов’язування з дінд. bhāsati «блищить», bhāsa «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215–216) з бо́сий;
р. м, бес, др. бѣсъ, п. bies, ч, вл. нл. ст. běs, слц. bes, болг. бяс, схв. бȇс «лють, злість, шал», слн. bés, стсл. бѣсъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бісеня́
біси́тель «чорт, який сварить людей між собою»
біси́ти
біси́ця
біснува́тий
біснува́тися
бісо́вщина
бісо́та «нечиста сила»
бісу́рка «тс.»
бішений «дурман, Datura stramonium L.» (у виразі [бішені огірки (бот.)
бси́ха «чортиця»
добі́са
достобі́са
забісо́ваний
збіс «шал, скаженість»
збі́са «багато»
збісині́ти
збіснова́тіти
збіші́лість
обі́сіти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бяс болгарська
běs верхньолужицька
πίθηκος «мавпа» грецька
bhāsati «блищить» давньоіндійська
бѣсъ давньоруська
*bhōs- «блищати, світити» індоєвропейська
foedus «бридкий» латинська
baisà «страх» литовська
běs нижньолужицька
bies польська
běsъ праслов’янська
м російська
бȇс «лють, злість, шал» сербохорватська
bes словацька
bés словенська
бѣсъ старослов’янська
бес українська
ч українська
*bhoidh- ?
«боятися» ?
baisùs «жахливий, бридкий» ?
bhāsa «світло, блиск» ?
сий ?
běs ?

ві́шати

псл. věsiti, věšati (‹*věsjati) «вішати», каузативна форма до дієслова visěti «висіти»;
р. ве́сить, ве́шать, бр. ве́шаць, др. вѣсити, вѣшати, п. wieszać, ч. věsiti, věšeti, слц. vesiti, vešať, вл. wěšeć, болг. ве́ся, бе́ся «вішаю» (‹*обвѣсити), м. беси «тс.», схв. вȅшати, слн. vésiti, obéšati, стсл. вѣсити, вѣшати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́віска
ві́са «тягар»
віша́к «вішалка»
ві́ша́лка
ві́ша́ло
ві́ша́льник
ві́шальниця «шибениця»
вішеля́к «повішений»
за́віс «круча»
заві́са
за́вісь «тс.»
занаві́ска
наві́с
наві́са «обвислий сніг»
на́ві́ска
навісни́й «підвісний»
наві́сочка «прикраса на гільці»
недові́сок «недоважок»
підві́с
підві́ска
підвісни́й
підві́сок
пові́ша́льник «вішальник»
пові́шеник
привісни́й
приві́сок
систий «який висить»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ве́шаць білоруська
ве́ся болгарська
wěšeć верхньолужицька
вѣсити давньоруська
беси «тс.» македонська
wieszać польська
věsiti праслов’янська
ве́сить російська
вȅшати сербохорватська
vesiti словацька
vešať словацька
vésiti словенська
obéšati словенська
ве́шать українська
вѣшати українська
бе́ся «вішаю» (‹*обвѣсити) українська
вѣшати українська
věsiti чеська
věšeti чеська
visěti «висіти» ?
вѣсити ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України