БЕРЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
бе́рло «скіпетр» (заст.)
через польську мову запозичено з чеської;
ч. berla «костур, скіпетр», berle «милиці», мор. [brla] «милиця», як і слц. brla, barla «тс.», berla «скіпетр», вл. bjerło «тс.», слн. bérgla «милиця, костур», [berla] «тс,», походить від двн. ferala «дрючок», яке зводиться до лат. ferula «прут, різка», пов’язаного, можливо, з лат. fertūca «стеблина»;
п. berło «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
берло
«тс.»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bjerło «тс.» | верхньолужицька |
| ferala «дрючок» | давньоверхньонімецька |
| ferula «прут, різка» | латинська |
| fertūca «стеблина» | латинська |
| brla «милиця» | моравське |
| berło «тс.» | польська |
| brla | словацька |
| bérgla «милиця, костур» | словенська |
| berla «костур, скіпетр» | чеська |
| berle «милиці» | ? |
| barla «тс.» | ? |
| berla «скіпетр» | ? |
| berla «тс,» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України