БЕРЛИНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
берли́н «вид карети» (заст.)
запозичення з французької мови (принаймні, як назва екіпажа);
фр. berline «берлінська карета» походить від назви міста Berlin;
як назва судна могло бути вперше ужите в польській мові;
у цьому значенні пов’язується також (Горяев Доп. І 3; Richhardt 34) з п. berło (укр. бе́рло);
р. берли́н «старовинна карета», берли́на «тс.; вид судна», п. berlinka «тс.», ч. berlina «старовинний вид карети», слц. berlína, болг. берли́на, схв. берлина «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
берлíна
берли́на
«вид річкового судна, баржі»
(заст.)
берли́нка
«тс.»
берлинъ
(«коляска называемая б.» XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| берли́на | болгарська |
| berło (укр. бе́рло) | польська |
| berlinka «тс.» | польська |
| берлина «тс.» | сербохорватська |
| berlína | словацька |
| берли́на «тс.; вид судна» | українська |
| berline «берлінська карета» | французька |
| berlina «старовинний вид карети» | чеська |
| берли́н «старовинна карета» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України