БЕРДУ — ЕТИМОЛОГІЯ

видозмінене запозичення з німецької мови;

нім. wer da «хто тут» складається з займенника wer, спорідненого з гот. ƕas «хто», лат. quod «що, яке», лит. kas «хто», псл. kъ-to, укр. хто, і прислівника da «там, тут», спорідненого з двн. dar, гот. þar «тс.», псл. tamo, укр. там;

схв. бèрдō (оклик вартового), бердо́кати «кричати бердо», п. ст. werdo (оклик вартового), werda «тс.»;

деякі дослідники (Uhlenbeck 187, 193; Hirt Ablaut 127; Reichelt KZ 39, 35) через праформу *bheredh- зіставляють з дінд. bardhakaḥ «який відрізує, стриже», гр. πέρϑω «руйную», лат. fortex «ножиці»;

думка про походження слов’янського і латинського слова з германських мов (Pokorny 138) безпідставна;

слов’янська назва виводиться також (Bern. I 118) від праформи *bhrdom із значенням «вістря, грань» і пов’язується з дісл. barða, двн. barta «сокира»;

спочатку бердо мало вигляд дощечки, якою прибивалась нитка ткання між нитками основи до тканини, згодом набуло вигляду довгого гребеня, ще пізніше – сучасного берда з двома рамками;

лтс. birde «ткацький верстат» (можливо, запозичення з слов’янських мов, пор. Трубачев Этимология 1963, 31), гот. baúrd (у fotubaúrd «стільчик для ніг»), двн. bort «борт», дангл. bord «дошка, щит, стіл»;

псл. *b^ьrdo;

р. бёрдо, бр. бёрда, п. нл. bardo, ч. слц. brdo, полаб. b’ordü «бительня, поліно; бердо», болг. бъ́рдо, м. брдо, схв. брдо, слн. bŕdo;

псл. *b^ьrdo;

очевидно, пов’язане з бе́рдо¹ (від значення «вістря» або «гребінь»);

менш обґрунтоване пов’язання (Zupitza KZ 36, 65) з гр. βρένϑος «горб», кімр. brynn «тс.», дісл. brattr «крутий», дангл. bront «тс.»;

запозиченням з української мови є п. berda, berdo «вершина гори»;

р. [бёрдо (бёрда)] «невеликий горб; мілина», п. bardo «вершина гори», ч. [brd, brdo] «тс.; горб», слц. brdo «скеля» (поет.), болг. бъ́рдо «горб», м. брдо «тс.», схв. брдо «гора, горб», слн. bŕdo «тс.», стсл. бръдо «горб»;

неясне;

можливо, пов’язане з бе́рдя «колода» (пор.);