БЕНТЕЖНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
бенте́жити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, соромити, ганьбити; зв’язувати О; вантажити О]»
походження остаточно не з’ясоване;
пов’язувалося з уг. bénitás «розслаблення, калічення, нівечення», bántás «образа, кривда, мучення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65);
можливо, пов’язане з [бенте́г] «послушник», тур. bende «раб, слуга»;
в такому разі первісне могло означати «поневолювати» (під час ворожих набігів);
бр. бянтэжыць «викликати замішання, лякати», слц. bendečit «лаятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бенте́жний
збендьо́житись
«раптово збентежитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бянтэжыць «викликати замішання, лякати» | білоруська |
| bendečit «лаятися» | словацька |
| bende «раб, слуга» | турецька |
| bénitás «розслаблення, калічення, нівечення» | угорська |
| bántás «образа, кривда, мучення» | ? |
| бенте́г «послушник» | ? |
| означати «поневолювати» (під час ворожих набігів) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України