БЕЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

на думку більшості дослідників, назва, похідна від прикметника бі́лий;

др. бѣла вѣверица вважається свідченням того, що бѣлъка спочатку означало лише рідкісний вид білих вивірок (Соболевский РФВ 67, 214–215; Булаховский Труды ИРЯ І 162; Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 86);

інше пояснення припускає спорідненість з лат. fēlis «куниця, кішка», двн. bilih «вовчок» (Petr BB 21, 209; Loewenthal 6). -Див. ще бі́лий;

р. бе́лка, бе́ла, др. бѣла, бѣлъка, п. ст. białka, болг. бя́лка (зоол.) «ласка»;

пов’язане з бі́лий;

первісно могло стосуватися білої деревини, яка відкривається після очищення від кори;

менш вірогідним є припущення (Мартынаў Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа běl- y цьому випадку мала давнє значення «чистий»;

р. белова́ть, бр. бялі́щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. bielić «знімати шкуру з забитої тварини», слц. bieliť «очищати від лушпиння», вл. bělic «тс.», нл. běliś «тс.; знімати шкуру з забитої тварини», болг. бе́ля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бé· лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. belíti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»;