БЕКАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. bẽ, лат. bee, гр. βη, нвн. bäh і т. д;

р. [бе́кать], п. be, beczeć, ст. bekać, ч. слц, bé, вл. be, bjekać «бекати, кричати», болг. бе́е, м. бе, схв. бê, бȇкати, слн. bê;

утворення, що виникло від звуконаслідувального вигуку ха внаслідок фонетичного оформлення шуму від короткого різкого видиху;

до словотвору пор. бе́кати, га́кати і под;

р. ха́кать, схв. ха́кати;

звуконаслідувальні утворення, що передають інтенсивне видихання повітря;

щодо словотвору дієслів пор. бе́кати, га́кати, о́йкати;

зіставлялося з також звуконаслідувальним свн. hûchen «дихати», н. hauchen «дмухати» (Bern. I 405; Ильинский ИОРЯС 20/4, 177);

р. [ху́кать], ху́хать, бр. ху́каць, п. chu, chuch, chuchać, ч. chuchati, chukati, ст. chuknúti, слц. chuchat’ si, болг. ху́кам «дму», схв. ху́кати «дути (в кулаки); віддихатися», слн. hûkati;