БЕЗПРИТУЛЬНОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
тули́ти
псл. tuliti «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати»;
єдиної етимології не має;
найбільш вірогідним є виведення від tulъ «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище»), зіставлюваного з гр. σωλήν (гр. σ- з початкового tu̯-) «канава, жолоб», дінд. tū́ṇaḥ «сагайдак», tūṇavaḥ «флейта»;
пов’язувалося також з вірм. t‘oyl «дозвіл; м’який» (Meillet Études 420), далі з лит. túnoti «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки», лтс. taũṇât «кутати» (Mühl.–Endz. IV 138);
мало переконливе пов’язання (Schuster-Šewc 1557) з вл. studły «прохолодний, теплуватий, холодний», studnyć «охолоджувати; ставати холодним»;
р. [тули́ть] «ховати, приховувати, закривати», бр. тулі́ць «приховувати», тулі́цца «приязно ставитися; тулитися, линути», п. tulić «заспокоювати», zatulić «закрити», ч. tuliti se «тулитися, притискатися», слц. túlit’ sа «тс.», вл. tuleć «притискати; гнути», tulić «тс.», нл. tuliś «гнути; ховати», болг. ту́ля «ховати; прикривати; затикати», м. тули «тс.», схв. ту́лити «гасити; тупити», слн. túliti se «стискати, притискати», pritúliti se «пригнутися», р.-цсл. затулити «ховати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безприту́ла
«безпритульник»
безприту́льний
безприту́льник
відту́лина
«отвір, діра»
відтули́ти
втули́ти
«всунути»
вту́лка
вту́лчастий
зату́ла
«предмет, яким що-небудь затуляють, закривають; [заслінка Ме; відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон; захист, прикриття]»
затули́ти
зату́лка
«рід черевоногих молюсків, які мають раковину з кришечкою, що зовсім затуляє устя»
(зоол.)
за́тулка
«заслінка коло печі»
зату́лок
«оздоблення кожуха по борту смушком»
зату́льщина
«мито з котла на винокурні»
неприту́льний
«якого не можна притулити»
несту́ла
«невміла людина, ні до чого не здатна»
обту́ла
«огорожа»
обтули́ти
«щільно обкутати»
при́ту́л
«(техн.) з’єднання дерев’яних брусків торцями; [притулок]»
приту́ла
«прибудова; [сарай під одним дахом з хатою; пічна ніша Нед; заслінка Ме]»
приту́лисько
«притулок»
притули́ти
притуло́виско
«пристанище»
приту́лок
«місце, де можна перебути якийсь час; право на проживання іноземним громадянам; [затишне місце; помешкання та утримання О; пристанище]»
розтули́ти(ся)
стул
«матня»
стуле́ник
«пиріг без начинки»
сту́лень
«тс.; [оберемок Нед]»
сту́линь
«нерішучий, несміливий»
стули́тися
«сховатися»
сту́лка
стулча́стий
туле́ник
«різновид книша»
тули́тися
ту́лькати
«тулити, обнімати»
уприту́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тулі́ць «приховувати» | білоруська |
| тулі́цца «приязно ставитися; тулитися, линути» | білоруська |
| ту́ля «ховати; прикривати; затикати» | болгарська |
| studły «прохолодний, теплуватий, холодний» | верхньолужицька |
| studnyć «охолоджувати; ставати холодним» | верхньолужицька |
| tuleć «притискати; гнути»«тс.» | верхньолужицька |
| tulić «притискати; гнути»«тс.» | верхньолужицька |
| t'oyl «дозвіл; м’який» | вірменська |
| σωλήν «канава, жолоб» (гр. σ- з початкового tu̯-) | грецька |
| tū́ṇaḥ «сагайдак» | давньоіндійська |
| tūṇavaḥ «флейта» | давньоіндійська |
| taũṇât «кутати» | латиська |
| túnoti «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки» | литовська |
| тули «тс.» | македонська |
| tuliś «гнути; ховати» | нижньолужицька |
| tulić «заспокоювати»«закрити» | польська |
| zatulić «заспокоювати»«закрити» | польська |
| tuliti «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати» | праслов’янська |
| tulъ «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище») | праслов’янська |
| тули́ть «ховати, приховувати, закривати» | російська |
| затулити «ховати» | русько-церковнослов’янська |
| ту́лити «гасити; тупити» | сербохорватська |
| túlit' sа «тс.» | словацька |
| túliti se «стискати, притискати»«пригнутися» | словенська |
| pritúliti se «стискати, притискати»«пригнутися» | словенська |
| tuliti se «тулитися, притискатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України