БЕЗЗАКОННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

за́ко́н «загальне правило; закономірність; сукупність догм релігії»

псл. zakonъ «закон», первісно «початок; початкове рішення» (можливо, «обмеження»), пов’язане з začęti (‹*zaken-) «почати», konъ «край (початок, кінець)»;
споріднене з лат. recens «свіжий; недавній», ірл. cinim «виникаю», лтс. cinâtiês «підійматися»;
р. бр. болг. зако́н, др. законъ «закон; віра; правила віри; завіт», п. zakon «закон, релігія, віра, сповідь; завіт; чернечий орден», ч. слц. zákon «закон», вл. zakoń «тс.», нл. zakon «вид, формальність», м. закон «закон», схв. за́кон «закон; завіт; релігія, віра», слн. zákon «закон, правило; шлюб», стсл. законъ «закон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

беззако́нник
беззако́ння
беззако́нство «беззаконня»
беззако́нщина «тс.»
за́кі́н «сповідь, причастя»
закони́тися «причащатися»
зако́нний
зако́нник «знавець законів; (заст.) чернець»
зако́нничий «законний»
зако́нюватися
законя́тися «тс.»
узако́нити
узако́нювати
узаконя́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
зако́н білоруська
зако́н болгарська
zakoń «тс.» верхньолужицька
законъ «закон; віра; правила віри; завіт» давньоруська
cinim «виникаю» ірландська
recens «свіжий; недавній» латинська
cinâtiês «підійматися» латиська
закон «закон» македонська
zakon «вид, формальність» нижньолужицька
zakon «закон, релігія, віра, сповідь; завіт; чернечий орден» польська
zakonъ «закон» праслов’янська
začęti праслов’янська
konъ «край (початок, кінець)» праслов’янська
*zaken- праслов’янська
зако́н російська
за́кон «закон; завіт; релігія, віра» сербохорватська
zákon «закон» словацька
zákon «закон, правило; шлюб» словенська
законъ «закон» старослов’янська
zákon «закон» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України