БАХМАТ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження;

виводиться також (Menges Festschr. Cyževśkyj 187–195) від тюрк. Mähmäd «Магомет»;

р. [бахма́т] «малорослий міцний кінь», бр. ст. бахматъ, бохматъ, п. bachmat «тс.»;

очевидно, результат контамінації слів [ба́ха] «опуклість, складка», [баха́стий] «опуклий, зморшкуватий» і [бахма́т] «верховий кінь; в’ючний кінь»;

р. [бахме́т] «незграбний, неповороткий», n. [bachmaty] «мішкуватий, незграбний, занадто широкий», bachmatowaty «низький, присадкуватий, пузатий», bachmat «пузань»;