БАРДА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з східнороманських і з угорської мов;

рум. bárdă, молд. ба́рдэ «теслярська сокира», пов’язані з пізньолат. barducium «легка сокира», походять від уг. bárd «сокира, колун», яке може бути виведене або з днн. barda, свн. barte, або з фр. ст. barde «тс.», запозиченого з германських мов;

двн. barta, днн. barda «тс.» пов’язані з двн. bart (нвн. Bart) «борода» через порівняння леза сокири з бородою;

бр. [барда́] «тупа сокира», п. [barda] «широка сокира», barta «тс.», нл. ст. barda «сокира», полаб. bordåińǎ «сокира, топірець», слн. [bārda] «сокира»;

запозичення з російської мови, в якій, на думку Фасмера, є видозміною слова бурда́, як салта́н при султа́н;

р. ба́рда́;

результат видозміни слова парти́ка «тс.» через проміжну форму [парди́ґа], в якій частина -ura була осмислена як збільшувальний суфікс;

похідне утворення від ба́рда́ «сокира»;

назва зумовлена подібністю цвіту рослини до сокири;

повʼязане з етнонімом кабарди́нець, похідним від географічної назви Кабарда́ (черк. Kabarde), що тлумачиться як утворене з відомих у кавказьких мовах основ слів ка «смуга» і бард «берег» (Мельхеев 40) або виводиться від імені легендарного вождя, який привів у цю місцевість частину адигейських племен (Никонов 165);

р. кабарди́нка, бр. кабардзі́нка «тс.»;