БАРАНИНОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

бара́н «самець вівці; гребінь замету, крижини; [вал або колесо для підтягування тягарів Берл; залізна баба ВеУг]»

загальноприйнятого пояснення немає;
спроба (Meyer EW 33; Bern. І 43–44; Maillet RSl 2, 69–70) пов’язати з гр. βάριον «вівця», βάριχος «вівці, барани», алб. berr «вівця, дрібний скот», barí «пастух» викликає заперечення з фонетичних міркувань (Трубачев Назв. дом. жив. 74–75);
припущення про запозичення з тат. (каз.) bärän «ягня» [Mikl. ТЕL Nachtr. 2, 83;
Räsänen Versuch 62) необґрунтоване, оскільки тат. bärän само є запозиченням з російської мови;
деякі дослідники припускають утворення за допомогою суфікса -anъ від основи bor-, тієї самої, що і в рос. боров, др. боровъ «кабан і баран вихолощений» (Шанский ЭСРЯ І 2, 39; Brückner 15; Linde I 55–56) або від звуконаслідувального комплексу bar- (Schuster-Šewc Probeheft 25–26);
Трубачов виводив від дієприкметника дтюрк. *baran «ідучий», вбачаючи тут паралель до інших назв вівці з аналогічною етимологією: гр. πρόβατα, оск. *eituvo, хет. іiant і т. д.– всі з первісним значенням «іти» (Трубачев Назв. дом. жив. 75–76);
останнім часом висловлено думку (ЭССЯ 1, 158) про походження псл. bārānъ від гіпотетичного ір. *varan, встановлюваного на підставі дінд. uraṇa- «ягня, баран», вірм. gaṙn «ягня», гр. ἀρήν «вівця, баран»;
р. бр. бара́н, др. баранъ, боранъ, п. слц. нл. baran, ч. beran, baran, вл. boran, схв. bàran;
Фонетичні та словотвірні варіанти

барана́р «торговець баранами»
баране́ць «невеликий важіль для підіймання мішків у млині Пі, Я; бекас; якірці земляні. Tribulus terrestris L. Дз; якір для виловлювання відра з колодязя До»
барани́ «кожух з овечих шкур; сорт груш ВеНЗн»
бара́нина
барани́ця «вичинена овеча шкура; запона з овечого хутра»
бара́ній
барані́ти «дивитись бараном, губитись, дурнішати»
баранкова́тіти «скручуватись, морщитись»
баранко́ша «назва вівці»
баранкува́тий «вирячений, як у барана»
баранок «вид теплого одягу»
баранці́ «легкі хмарки; піняві хвилі»
бара́нча «ягня»
бара́нчик «бекас; хвостик кавуна; частина вуздечки»
баранчу́к «баран; дурна людина Я; (орн.) сорокопуд, Lanius L. ВеУг»
баранъ (XVI ст.)
бараня́ «тс.»
бараня́р «тс.; злодій, що краде баранів»
бара́нячий
бара́шка «кучер на голові»
бара́шки «певного виду хмари»
нник «баранячий пастух»
обара́нити «оточити, напасти з усіх боків»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
berr «вівця, дрібний скот» албанська
бара́н білоруська
boran верхньолужицька
gaṙn «ягня» вірменська
βάριον «вівця» грецька
πρόβατα грецька
ἀρήν «вівця, баран» грецька
uraṇa- «ягня, баран» давньоіндійська
боровъ «кабан і баран вихолощений» давньоруська
баранъ давньоруська
*baran «ідучий» давньотюркська
*varan іранські
baran нижньолужицька
*eituvo оскська
baran польська
bārānъ праслов’янська
боров російська
бара́н російська
bàran сербохорватська
baran словацька
bärän «ягня» (каз.) татарська
bärän татарська
боранъ українська
іiant хетська
beran чеська
baran чеська
βάριχος «вівці, барани» ?
barí «пастух» ?
ТЕL ?
-anъ ?
bar- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України