БАНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

псл. banja, запозичене з народно-латинської мови;

нар.-лат. bāneum (‹ balneum) «лазня, купальня» походить від етимологічно неясного гр. βαλανεĩον «тс.», очевидно, середземноморського походження, яке раніше зіставлялося з дінд. galanaḥ «капаючий» (Froehde у Fick І⁴ 404);

менш переконливе припущення (Преобр. І 16; Machek ESJČ 45) про безпосереднє праслов’янське запозичення з грецької мови, як і думка (Torp 256; Ильинский ИОРЯС 23, 197–202; Brückner 14;Ondruš St. sl. 4, 242–243) про власне слов’янський характер слова;

р. болг. ба́ня «лазня», др. баня «тс.», нл. banja «ванна», болг. ба́ни «курорт з цілющими джерелами», схв. бȁња «купання; курорт; ванна», баȁњти се «купатись (у теплій воді)», м. бања «лазня, ванни, гарячі джерела, курорт», слн. bánja «ванна», стсл. баɴга «лазня»;

можливо, пов’язане з п. bandoch «найманий робітник на жнивах», bandos «тс.; польова робота, виконувана найманими робітниками», або з [ба́ня]³ «копальня» (в такому разі могло означати «працювати на копальнях»);

՛– неясне;

запозичення з польської мови;

n. banita «вигнанець», bannita, banit, bannit, bandyta «тс.» через іт. ст. bandito «вигнанець», похідне від bando «оголошення; вигнання з країни», пов’язується з нвн. Bann «вигнання», двн. ban «наказ або заборона під страхом кари», спорідненим з лат. fāri «говорити», псл. bajati, укр. ба́яти;

остаточно не з’ясоване;

можливо, походить від давнішої форми *гба́ник, пов’язаної з дієсловом *гбати гъбати «гнути»;

пов’язується також з р. ба́нить «мити, чистити» (Даль І 113);

р. ба́нник «тс.», Іба́нец] «ручайка клоччя, яку прядільник обмотує навколо поясниці», бр. ба́ннік «банник», болг. ба́нник «тс.» (з р.);