БАНЕЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. banja, запозичене з народно-латинської мови;

нар.-лат. bāneum (‹ balneum) «лазня, купальня» походить від етимологічно неясного гр. βαλανεĩον «тс.», очевидно, середземноморського походження, яке раніше зіставлялося з дінд. galanaḥ «капаючий» (Froehde у Fick І⁴ 404);

менш переконливе припущення (Преобр. І 16; Machek ESJČ 45) про безпосереднє праслов’янське запозичення з грецької мови, як і думка (Torp 256; Ильинский ИОРЯС 23, 197–202; Brückner 14;Ondruš St. sl. 4, 242–243) про власне слов’янський характер слова;

р. болг. ба́ня «лазня», др. баня «тс.», нл. banja «ванна», болг. ба́ни «курорт з цілющими джерелами», схв. бȁња «купання; курорт; ванна», баȁњти се «купатись (у теплій воді)», м. бања «лазня, ванни, гарячі джерела, курорт», слн. bánja «ванна», стсл. баɴга «лазня»;

висловлювались і заперечення зв’язку між значеннями «опукла річ» і «лазня» (Brückner 14; Преобр. I 15);

здебільшого пояснюється як результат видозміни значення слова ба́ня¹ «лазня» через проміжний ступінь «ванна, посуд для води» (Шанский ЭСРЯ І 2, 34; Фасмер І 121; Machek ESJČ 45; ЭССЯ 1,151–152; Sadn.–Aitz. VWb. I 8586; Bern. I 43);

р. ба́нка, бр. ба́нька «банка», n. bania «опукла річ; опуклий посуд; купол», ч. báň «купол; опукла посудина або річ», слц. baňa «купол, опукла річ», baňatý «опуклий», вл. нл. banja «кухоль, гарбуз», слн. bánjka «посуд для рідини»;

менш переконлива думка про первісне значення «низина» і про зв’язок з п. banior «мочар» (Brückner 14);

ст. баня «залізорудна копальня» (XV ст.);

пов’язується з словом ба́ня¹ «лазня» з видозміною значення, обумовленою тим, що первісні лазні викопувались у землі, або тим, що давні копальні мали округлу форму (Sławski І 26; Machek ESJČ 45; Murko WuS 5, 1–42; Sł. prasł. I 189–190);

п. bania «тс.; солеварня», ч. báně «копальні», слц. baňa «копальня»;

очевидно, результат перенесення назви ба́ня «круглий посуд» на гарбуз за схожістю форми предметів;

бр. [ба́ня], п. bania «тс.; тиква; диня», вл. нл. banja «гарбуз»;

тур. bamya, bamye «тс.» походить від ар. bāmijā «тс.»;

запозичення з турецької мови;

р. ба́мия, болг. ба́мя, [ба́мия, ба́бня], схв. бȁмња, бàмија, бȁмља;

зіставляється (Німчук Тези V сл. конф. 92) з слн. bedenj «глибоке місце в річці»;

може розглядатись і як звуковий варіант форми ба́ня «заглиблення», наявний також у складі форми [калабо́ня] «ковбаня» ВеУг, паралельної до [калаба́ня] «тс.» ВеУг, ковба́ня;

очевидно, складне утворення з основ слів ко́ло (псл. kolo) «колесо» або псл. kol- «колоти, бити» і [ба́ня] [псл. banja) «копальня; яма, заглибина»;

пов’язання з [ковба́н] «чурбан» і з ковбаса́ (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126–129) позбавлене підстав;

п. [kołbań] «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті» (з укр.);