БАНДУРИСТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
банду́ра «кобза; [велика або незграбна річ; телепень Ж]»
запозичено з грецької мови або, можливо, через польську з італійської;
іт. pandura (слат. pandūra) походить від гр. πανδουρα «цитра», яке було запозичене, мабуть, з Лідії;
р. бр. болг. бандура «кобза», п. ч. слц. bandura, слн. bandúra, схв. бàндура «тс.» (у більшості цих мов з української);
Фонетичні та словотвірні варіанти
банду́ра
(XVIII ст.)
бандури́ст
бандури́ста
бандури́стий
«бандурист»
банду́рник
«майстер, що робить бандури; бандурист»
бандурова́тий
«дурний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бандура «кобза» | білоруська |
| бандура «кобза» | болгарська |
| πανδουρα «цитра» | грецька |
| pandura (слат. pandūra) | італійська |
| bandura | польська |
| бàндура «тс.» (у більшості цих мов з української) | сербохорватська |
| bandura | словацька |
| bandúra | словенська |
| bandura | чеська |
| бандура «кобза» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України