БАНДИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
банди́т
через польську мову запозичено з італійської;
іт. bandito «вигнанець, висланий» походить від bandire «висилати», яке зводиться до франк. *bannjan «заслати» (пор. нвн. Bann «заслання»);
у слов’янських мовах семантично і фонетично приєдналось до ба́нда, первісно іншого походження;
р. болг. м. банди́т, бр. банды́т, п. bandyta, ч. слц. bandita, вл. bandit, схв. бàндūт, бàндит, слн. bandít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бандити́зм
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
банды́т | білоруська |
банди́т | болгарська |
bandit | верхньолужицька |
bandito «вигнанець, висланий» | італійська |
банди́т | македонська |
bandyta | польська |
банди́т | російська |
бàндūт | сербохорватська |
bandita | словацька |
bandít | словенська |
бàндит | українська |
*bannjan «заслати» (пор. нвн. Bann «заслання») | франкська |
bandita | чеська |
bandire «висилати» | ? |
ба́нда | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України